хто з мешканіців НМ ходить на збір колекціонерів який знаходиться у нашому Краєзнавчому музеї???

Передмова
Про цю вечірку я знала іще з грудня. Її переносили двічі, але таки на третій раз захід відбувся. Готувалась одразу в двох гуртах. Чому в двох? У першого гурту (ансамбль естрадної музики)увесь репертуар був у ретро-стилі, а другий гурт (Noa) після 3 місяців репетицій хотів десь показатись людям "Noa" готувалась довго і напружено Правда, ми підготували 4 пісні замість потрібних 5 через катастрофічну нехватку часу і перманентні перегрузи учасників.
Окремо варто поговорити і про дрес-код. Спідницю-сонцекльош шила спеціально, а на бабетту пішло півбанки лаку. Проте, це все вартувало того, адже я обожнюю 50-ті
ябку пороблено(с)
У суботу, якраз напередодні концерту, після 6-годинної репетиції, я захворіла. Температура була 37,7, тож якби у мене не було обовязку, я би не попхала себе у Гармидер. Але нічого, на диво, я відспівала навіть краще, ніж на репетиціях.
just let me hear some of that rock-n-roll music!!
Отож, настав час концерту! Виступ з ансамблем мені не сподобався взагалі, я ж бо забула ноти на базі, то ж почувала себе незручно. Але роль вокалістки і басистки мені сподобалась! Я нарешті дістала кайф від того, що я на сцені, а людям подобається те, що я роблю! А фурор у нас був більший, ніж я очікувала!!! Правда через певні проблеми із звуком настрій попсувався, але я була задоволена. Грали "Бітлів": "Hard Day's Night", "Rock-n-roll Music", "Help!" i "Can't Buy Me Love".
А що було потім на сцені, то я й не дивилась, я танцювала ) Танці мене й підлікували Тексту не писала. У мене було занадто багато негативу останнім часом, який я вилила у танці, то ж працювати я не могла - я би просто жерла себе за те, що люди танцюють, а я - ні. Та й писати про себе обєктивно важко.
Хочу щеееее!!!!

п.с. А Енді, як завжди, смутно стояв і фоткав. Ехх, чому він ніколи не повеселиться?

Шановне панство. Переглядаючи терени інтернету, можливо дуже багато чого пабачити та навчитися. 

Я вже старша людина і бачив всякого у своєму житі, але сайт та сітка чатів які створені 15-ти річним підлітком це феномен. 

Дізнавшись побільше про нього, виявилось що це наш співвітчизник з Київської області.

Я дуже сильно пишаюсь тим що у нас є такі молоді люди. Наша нація має чим гордитися ! Це наше майбутнє це наш інтелектуальний потенціал. 

Зайдіть по посиланням і самі подивіться.

Те, що залишилося в кадрі після різних заходів, які відвідує НМ, відтепер перестає бути безкоштовно доступним.
Іншими словами, фотки з концертів і т.д. я більше не роздаватиму всім направо-наліво.

Вважаємо таке рішення цілком логічним і справедливим. Підготовка якісного фоторепортажу потребує немало часу (2 і більше годин на заході, плюс 2-3 години на підготовку фото), вимагає певних зусиль та зменшує ресурс камери, врешті-решт.

Фотографії в оригінальному розмірі тепер пропонуватимуться виключно за певну оплату, а переговори і операції обміну вестимуться з організаторами концертів чи інших дійств.

Механізм обміну обговорюватиметься індивідуально. Якщо хтось має конструктивні ідеї, велкам в коменти

Я не люблю ходити на рок-концерти - рок майже не слухаю, та й вік вже не той. І кожен раз, коли настає субота/неділя (тобто сейшн), я або нуджусь на концерті, або десь знаходжусь поза реальністю, але аж ніяк не є учасником цього дійства. І от, НМ був інфопартнером "Headshot", що ж і передбачало нашу присутність. Думала, що буде як завжди,а...
Я просто в захваті! З першого кроку в "Просвіту" я зрозуміла, що потрапила у якусь машину часу - все наче вказувало, що мені ще лише 12 чи 13 років і я знаходжусь на якомусь сейшні 2006-2007 років. Та ж "Просвіта", ті ж гурти, пісні, той же слем, навіть ті ж люди, з якими ми відривались у ті часи. Просто з перших акордів згадалась я у свої 12: патлате кучеряве дівчисько, яке сиділо в "Розмові", іконою стилю вважало магазин "Трактор"( він якраз тоді відкрився) і лише починало слухати рок. На щастя, я не дійшла до аж таких маразмів у одязі, як доходили мої друзі, але діло було ) Нагадався і виступ "Amatory", і "Івано-Панківськ", і та публіка, що була колись. Куди ж це все ділось?...(
Та не лише мене одну на ностальгію потягнуло. Танцюючих було вдосталь, навіть таких, хто не танцює ніколи. Мабуть "Просвіта" залишила у нас свій слід - слід дитинства! Слід того, що вже ніколи на буде, на що смішно дивитись збоку, але те, що гріє душу в погані хвилини.
Хочу ще!

  Ви готові засвоїм коханням поїхати на край світу? Потягом? Я – ні. Проте до Івано-Франківська – згодилася. То було якось восени, і я, нічого не бачачи навколо себе, всю дорогу задавалася думкою, як же мене сприймуть нові, можливо, родичі. Було то й узимку, на Новий рік, коли львівський торт вистрибнув із коробки й своїми львівськими кренделиками упав просто на поріг дому друзів, яким ми того торта  принесли, і з якими саме віталися й обіймалися... 

   Знаєте, у медицині бувають такі випадки, коли дитя народжується передчасно. Тоді його поміщують у спеціальну камеру, й лише через певний час воно «народжується» знову, тобто готове до сприйняття світу. Коли я приїхала до Франківська вкотре, на початку літа, я «народилася» знову. Не люблю міста улітку. Тоді сухо й запахи автомобільних викидів не дають можливості споглядати, тому що шалено луплять невидимими молоточками по висках. Скрізь панує атмосфера поспіху й нетерплячості, яка іноді межує зі злістю. Але це місто - інше, відмінне... Інший, цілком врівноважений парк, спокійне озеро, навіть зосереджена Бистриця. І скрипучий катамаран на озері тихіший за вимкнений комп'ютер. І каченята, які весело наздоганяли качку, здавалися мені набагато мудрішими, ніж діти, які штовхалися при вході у розпечену маршрутку. Можливо, це просто кохання мене так заспокоювало. Хтозна. Але я зрозуміла – в Івано-Франківську гостює літо. Саме тому так тепло на душі. Та ні, не гостює, у літа тут літня дача…

Цікаво, чи щоліта воно приїжджає сюди...





Буде далі.

У дитинстві я щиро заздрила тим, хто подорожує потягами. Мріяла й сама, забившись у куток між вікном і столиком вагона, споглядати мінливу панораму за брудним склом і змінювати-змінювати своє життя. Мрії, навіть такі банальні, мають здатність здійснюватися. Першою "пелюсткою" моєї  квітки-семицвітки став потяг "Тернопіль - Львів". Дерев"яні лавки, лайливі бабусі з тачанками, кондуктори - інколи добрі, інколи як собаки... Вічнобідні студенти з дорогими телефонами й невміло нафарбовані студентки з 32 бурси. Захопливі знайомства, які закінчувалися в той же день, і не зрозумілі відразу, які закінчувалися нудним побаченнням "біляфонтану". Сектанти, продавці петрушки та розтопленого морозива,жебраки-цигани, переповнені вагони на Підзамчі доповнюють колоритну картину життя цього потяга... Звичайно ж, це не вершина бажань, не межа мрій. Щастя, що потяг ніколи не змінював курсу і завжди прибував до міста гривастих звірячих володарів. За це йому можна пробачити усілякі тимчасові негаразди. Адже він щоразу віз мене від дому до  міста тодішньої мрії -загадкового, романтичного. Перше самоствердження у роботі, перше переусвідомлення власної особистості, перші творчі здобутки, перше справжнє кохання...  Львів надихав і підтримував. Чи варто змінювати напрямок руху потяга?

Буде далі.

 

Якщо ти читаєш цей запис, то, імовірно, ти іноді переглядаєш головну сторінку порталу «Наше Місто Івано-Франківськ». Неважливо, регулярно чи випадково. Важливіше те, чи хочеш ти потрапити в команду, яка робить портал.

Зараз ми потребуємо людини для підготовки та публікації новин/анонсів на головну сторінку порталу. Завдяки цьому проект зможе далі розвиватися, з усіма позитивними наслідками.

Ти маєш шанси потрапити на цю посаду, якщо:

• орієнтуєшся в медіа-просторі Прикарпаття;
• умієш працювати з текстом, не допускаєш елементарних помилок;
• знаходиш цікаві теми та події в житті міста, орієнтуєшся в культурно-мистецькому просторі;
• маєш пару годин вільного часу в день і потребу в зайвій копійці;
• хочеш тусити з класними людьми

Зацікавило? Надсилай запитання і пропозиції на пошту info@nashemisto.if.ua, або залишай коментар тут.

Ebay мене вкотре дивує китайськими новинками Вітайте новий продукт - обєктиви для мобільного телефону. Навіщо купувати дорогий фотоапарат та обєктиви, якщо можна купити звичайни камерафон й набір обєктивів за 1-3 долари кожен?)
Зображення

Довгими зимовими вечорами я вічно сиджу за компом, біля якого постійно валяються якісь речі. Сьогодні паралельно до моєї клави опинилась бленда до телевичка. За рахунок своєї цікавої форми ця пластмаска може бути не лише блендою.
Зображення
1. псевдогламурні дівчатка можуть взяти стразики, пайетки, блискітки - словом все, що забажає їхня гламурна душа і зробити собі браслетик. Правда, для цього потрібно мати пухкеньку ручку, бо з мого худого запястя вона спадає.
2. Її можна використовувати як підставку під чашку/блюдце/тарілку.
3. Написати цукерок/пластівців/попкорну і юзати як тарілку/вазочку/пакетик під смакоту
4. Дівчатка можуть понапихати туди резинок, заколок і всякого іншого
5. У бленді можна мішати кубики для ігор
6. Можна витинати у тісті круги на вареники/пельмені потрібного діаметру( благо, їх там аж два
7. Взяти 4 бленди і зробити з них колеса під машинку
8. Обтягнути шкірою і зробити міні-дарбуку

Ну от, поки все
Хто має якісь ідеї - пишіть в коменти )
Ваша Ябко

настрій: веселий
музика: Depeche Mode - Rush