Коли людині важко, чи можна їй помогти просто словом, адже слово інколи творить чудеса... В яких ситуаціяк краще навіть не пхатись до людини, щоб не зробити їй гірше?

Думаю не завжди навіть потрібно допомогти словом...інколи просто треба вислухати...

погоджуюсь.

та я ще й прихильник жосткіших мір. якщо дозволяє ситуація хось трішки, то ще й "мозковий шторм" можна зробити, щоб людина не зациклилась і щоб хоть трішечки розізлилась що сама себе жаліє

Ну це не для всіх, бо можеж так людину "добити"

Дуже достає коли напряму починають про особисте розказувати, непросячи...а ще пораду дати...ой

Навіщо тоді вести стосунки(звязки) з такими людями, або чому ти просто не покажеш себе з такої сторони шоб більше не відкривались...

я це розумію, тому зауважувала  - якщо хоть трішечки дозволяє ситуація

головне це часто  допомагає

По-перше: це не люди такі, то я такий, в довіру впадаю...
По-друге: показати себе з іншої сторони це означатиме, що я розкажу другорядним людям шось особисте іншої людини, або буду на людину наговарювати, а я привик спочатку ставити себе на їхнє місце, і якби зі мною так поступили, я впав би в ярость

А може просто сказати прямо людині про твою думку на її скиглення?

...якщо тобі хтось "скиглить" краще тримати свою думку при собі. просто не спілкуйся з людиною. розвернись і йди.тебе ж не тримають

ну особисто мені в більшості випадків це не похоже на скиглення, але бувають і винятки

Треба вислухати і дати пораду якщо та людина тобі відкрилася, значить ти для неї щось важиш а значиш надо помогти чим можеш Як вище казали, слова творять чудеса...

Це повідомлення відредагував husainif: 23.3.2008, 1:49

+1. і вже якщо слова творять чудеса, що вже й казати про бодай би маленький вчинок для того хто чекає

Ше би знати який вчинок треба робити...

Допомагати я люблю, але не люблю коли цим зловживають

Чому такі дві крайнощі: або допомогти словом або не чіпати?
Інколи справді словом і добити можна, а можна просто підтримати, подивитись в очі, потримати за руку, обійняти, посміхнутись...
І це все разом чи по окремо може допомогти більше всіляких слів.
Залежить, правда, ще й від причин напрягу.
Є ж такі люди, шо сидять цілими днями вдома і їм їсти не давай, а давай постраждати - тоді все просто - робиш шось своє і підтакуєш по телефону, слухаючи одним вухом - всі задоволені і раді. І це буде зовсім не бездушно. Нормально.
А коли напряг серйозний - то (по собі знаю) скільки не ділись, скільки не розказуй - легше не стане. Тре просто то пережити і хочеться тільки щоб за те пам'ятали і були поруч...

Мені здається, що це від людини залежить. Декому потрібно поговорити з кимось про проблему просто щоб викинути її з себе, але що б ви їй не сказали, вона собі своє знає і всерівно зробить так, як вважає за потрібне... а декому дійсно потрібна порада.. і якщо ви та людина, думку якої вона цінує, то вона до вас прислухається і співставивши всі "за" та "проти" знайде вихід, адже дві голови краще. Слова якщо не допомагають, то зігрівають, заспокоюють це точно.

краще не словом а ділом)

В принципі ситуації бувають різні...
Коли важко людині яка мені дійсно не байдужа я завжди готовий як мінімум вислухати. І звичайно підтримати, помогти чи дати пораду. Тільки тут діяти треба акуратно, бо можна тою порадою тільки гірше зробити. В душу сам ніколи не лізу, якщо захоче людина поділитись - вона поділиться я готовий слухати. Буває тяжко напряму розкритись і сказативсе як є. Інколи краще не трогати, а інколи відволікати всіма можливими методами, і не давати замкнутись в собі і ще більше себе затравлювати. Для цього і є друзі, які знають як краще вчинити (якщо вони є)
Стосовно себе. Стараюсь тримати свої проблеми і переживання при собі. Були випадки..... повіриш людині, відкриєшся, а потім це все повертається проти тебе ж самого. Багато хамелеонів навколо водиться, які тільки чекають щоб загнати ніж в спину.