Та не схилитись й далі йти,Щоб стати миром й світлом ранніму чорноземі серця прорости! ану в такій редакції:
Летіти птахом, дивлячись донизу,
І розсікати пір’ям небо й час,
Стрілою стати й збити серця кригу,
Що холодом заполонила нас…
Іти за сонцем, танучи в промінні…
Розвіятись по вітру пилом враз,
Згадати все. …І ті слова прощальні.
Жорстокий тон. Буденність фраз....
Згадати вчинки ті фатальні…
Та не схилитись – далі йти,
Щоб стати миром й світлом раннім
У чорноземі серця прорости!
Це повідомлення відредагував greya: 1.8.2008, 16:56