Почитала топік про перше кохання і подумала, що у багатьох преше кохання є не взаємним. І що тоді робити, коли так стається - закохуєшся не взаємно. І хай це не перше кохання, але однаково, напевне, боляче. Дехто починає писати дуже чудові вірші і прозу, а хтось впадає у чорніший депресняк. Але чи варто переживати невзаєність? Може так буде краще? Доля просто не дала вам можливості змарнувати час на людину, з якою вам просто не суджено бути? Чи все-таки надіятися, що вони розтануться, і твоя симпатія буде з тобою? Що ви починали робити, коли розуміли, що закохані не взаємно?

В мене ні перше, ні друге кохання ні навіть третє таким не було якось... чи було... а може просто закоханість... Не люблю згадувати. З часом лише прагматичніше починаєш ставитись до особистих речей.

А кохання ніколи не буває взаємним...хтось завжди любить а інший його терпить...от і все...а в 14-17 років дуже хочеш когось терпіти???? Головне на все забити і і залити все міцним алкголем разом з друзями під їхні спогади про то що з ними таке саме сталося недавно....Жарт звичайно: в морі куча риби, знайдеш і кращу(кращого) в 100 разів...))) ...ггг...

еее... взагалі-то я створила топік бо мене це базальне питання давно уже турбувало, а спитати не було кого
На кохання я вже рік, як забила. Не збираюся більше нікому душу не те що, дарувати, але й відкривати. Привідкрити ще можна, а от відкрити - ніколи

Це повідомлення відредагував Relay: 5.12.2007, 15:23

Н-да, юність, романтизм, все думав буде як в голівудських фільмах... не так. Тепер просто неприємно коли мене забагато знають.

А я колись чуть із собою не покінчила... Вчасно зупинилсь...

капець...невідкривати душу....а нащо душа гарна якщо її ніхто не бачить і не знає?....відкривайте...туда гарно нагадять...все ок....

В мен траплялось, і не раз і не два. А кажеться 3 . Моя думка, це все залежить від людини. Є такі люди яких треба добиватися, а є такі які скажуть нє, значить нє. Я вопше не вірю в невзаємне кохання. Якщо то кохання значить воно 100% взаємне, інакше це не кохання, а як казали вище закоханість, або захоплення дело молодоє. Лічно я парень гордий, нє так нє цілюй конє

"Мы любим тех кто нас не любит, и губим тех, кто в нас влюблен!!!"

нажаль таке буває, але з часом все проходить, починаєш дивитись на світ по іншому...

Ну да, починаєш на світ дивитися по інакшому, тобто не довіряш нікому, серце відкрити не можеш, бо боїшся знову пережити той біль... Вот так люди черствіють, стають злі і недобрі...

А хто винен у цьому? І не завжди не довіряєш нікому. Залежить від людини. Часто починаєш ставитись до довіри більш цинічно та менш перейматись невдачами...

А як це співвідноситься із успішним і довгим шлюбом? Ой там черствості набагато більше...

ок, ниємо по команді..))) якби вас не лишали то ви би і і не знали як то файно було поки не лишили))) так що ще тра подумати що важливіше: ходиловка чи лишаловка..)))

Гммм...я тож дуростей багато чуть не начудив....тоже весь ас думав шо то перше кохання)))))
А якшо серйозно то колись була одна дівчинка, з якою я провів більшу частину свого світлого дитинства...думаю це була справжня дитяча любов)  Думаю якби я далі міг бути з н
ею, то дійсно якби ми виросли, о покахали одне одного ппц одним словом...
До речі її недавно бачив...місяць тому...з дитиною на руках) звичайно вона мене не пізнала бо я дуже помінявся., тай мну того не тру було)
А нарахунок кохання першого, то думаю  шо я його зустрів тепер, бо порівнято з цим, все інше була просто миттєва захопленість.

хохо) прям такі як я))



Даю свій + нарах цього.



Хе хе__)) і туту я За! як би мене не лишали то шо би я робив без свого депресняка? Та взагалі ну нах. Я радий шо сам. Хоч ніхто мозги не трахає діставаннями



незгідний



Або ж любим того кого не можна любити.



Ніодна любов не варта того щоб закінчувати життя. Особисто я в Пекло не хочу, хоча за мої гріхи там думаю вже почали підкидувати дрова під мій котелок))

Цитата

Ну да, починаєш на світ дивитися по інакшому, тобто не довіряш нікому, серце відкрити не можеш, бо боїшся знову пережити той біль... Вот так люди черствіють, стають злі і недобрі...

Розчарування, цинізм, холоднокровність, і заздрість... тим, хто щасливий у коханні.
А ще суїцидальні замашки.

..........................



почитала. КРУТО! нічого не скажеш...



ну то НЕ відкривайте душу, НЕ кохайте, НЕ вірте, НЕ надійтесь!


ВСЕДНО Ж НАГАДЯТЬ!!!!! 


а я кохатиму. відкриватиму. віритиму. надіятимусь.


а ви дальше оплакуйте нещасливі кохання, поки я дякуватиму Небесам, що то кохання ВЗАГАЛІ було!

так і робим

А який існує критерій, щоб кохання назвати нещасливим?
Ось, наприклад, люди провели разом багато часу, відчували себе щасливими, потім розійшлись. І ніхто не вважає такий розвиток подій трагедією... Хоча кінець коханню і т д )))

Незнаю як ви..но я чомусь не можу прирівняти кохання в загалом....для мене це для кожної людини було різне...деколи вважав, що я маю не прощати, а перед мною мають вибачатись всьо життя,..деколи сам вважав(і зараз вважаю) що ніколи не загладжу провину свою...деколи просто було боляче обом...ноя не плакати за тим, що вже пройшло, а радуватись тому що це колись було(філософія не моя, колись десь прочитав)

ого... так багато "деколи", не у всіх такий досвід...

у мене кохання було одне. з усім. і нещастям теж. зі зрадами, відкриванням душі, образами, ночами в міліції, лікарнями, невзаємністю.
невзаємністю. ще раз.

але ті переживання, те щастя, нехай на 1 день. тепер здається неоціненним)

не має значення яке кохання - взаємне чи ні. якщо воно справжнє , то 100% погано від нього не може бути. бо коханням ми звемо те, що приносить нам щастя.