Мистецький порт Івано-Франківськ: «Porto Franko 2010» |
|
|
|
Автор: Ліда Зінько, Andy_aka_Andy.
|
29.08.2010 р. |
 Із 18 по 23 серпня в Івано-Франківську проходив найочікуваніший міжнародний культурно-мистецький проект цього літа — «Porto Franko 2010». На п'ять днів місто стало пристанню для різних культур і видів мистецтва. Учасники з України, Росії, Польщі, Німеччини, Франції та Ірану представили на розсуд глядачів свої кращі зразки візуального мистецтва, кіно, музики, літератури та навіть кулінарії.
Вік та уміння артистів не мали обмежень: у заходах фестивалю брали участь як зовсім молоді, але ще мало відомі митці, так і визнані у світі музиканти, шеф-кухарі та художники.
«Porto Franko» розпочалося з прелюдій — анонс-акцій, де волонтери ознайомлювали мешканців та гостей Івано-Франківська з програмою фестивалю. Протягом трьох днів у найпопулярніших місцях міста стояло фортепіано, куди кожен бажаючий, незалежно від віку та майстерності гри, міг підійти і заграти улюблену мелодію. А по закінченню кожного дня прелюдій на площі Міцкевича грали професійні піаністи.
Літературний порт
Літературна частина фестивалю була представлена музично-літературними діалогами, де брали участь двоє митців: музикант та письменник, кожен із яких почергово грав музику або читав прозу. Такий симбіоз допомагав глядачу краще зрозуміти суть творів, адже і звуки, і слова злагоджено доповнювали один одного. Візуальним оформленням стали місця проведення діалогів; деякі з них досі були зачиненими для глядачів. Скажімо, свій «Порт Франківськ» Тарас Прохасько читав у підземеллі Станіславівської фортеці (незабаром там відкриються галерея і торговий центр «Бастіон») під супровід віолончеліста Золтана Алмаші, а на спеціально спорудженій сцені із піску під акомпанемент ансамблю перської музики «Джаам» Юрій Андрухович зачитував уривки із своєї «Індії». Для створення піщаної сцени було використано цілу вантажівку піску.
Не менш екстравагантним стало й символічне завершення фестивалю на руїнах Пнівського замку, де зустрілись письменник Тарас Прохасько та французький віолончеліст Домінік де Війєнкур. Оповідання Станіслава Вінценза у перекладі івано-франківського письменника перегукувались із Бахом та кавказькими музичними мотивами від всесвітньо відомого віртуоза. Обоє митців вели діалог, стоячи по обидва боки напіврозваленої вежі. Та найбільшою небезпекою стало транспортування раритетного віолончеля, вік якого складає понад 240 років і який, безумовно, є найдорожчим скарбом музиканта. «Під час моєї чергової подорожі до пустелі мій віолончель ледь не впав додолу з високого бархану, то ж я, не думаючи, кинувся за нею. І хоча мої лице та руки були подертими, але я врятував свій інструмент», — ділиться Домінік де Війєнкур.
Візуальний порт
Ця частина фестивалю охопила одразу декілька напрямів мистецтва: кіно, фотографію, живопис і графіку. У фортечній галереї «Бастіон» було представлено одночасно сім виставок польських, іранських, китайських, французьких та українських художників і фотографів. Мабуть, місто не приймало таку велику кількість багатогранних та по-своєму унікальних експозицій одночасно: тут і фоторепортажі з Китаю та післявоєнні фото Роберта Дуано, і руки письменників від французького фоторепортера Анні Ассулін, і експресивна графіка іранки Олдоз Робатіан, і виставка польського плакату, і архітектура старих іранських міст від фотохудожника Реза Ґалестані.
До 100-річчя абстрактного мистецтва було відкрито виставку івано-франківських художників. «У нас немає жодного справжнього художника-абстракціоніста. Все, що маємо — це лише експерименти з кольором та формами. Проте, Івано-Франківськ не обійшов цю течію стороною», — каже місцевий мистецтвознавець Анатолій Звіжинський.
Окрім того, на фестивалі проходили покази сучасного кіно країн-учасниць фестивалю у режимі «нон-стоп». Щодня глядачі могли насолоджуватись взірцями європейського та азійського кіномистецтва протягом 12 годин: від 12:00 до 00:00 абсолютно безкоштовно. Деякі фільми на кіномарафонах фестивалю були вперше широко представлені івано-франківській публіці, що засвідчує їхню унікальність.
Кулінарний порт
У рамках фестивалю в ресторані «Фран-ко» відбулися презентації
національних кухонь: іранської, німецької та французької. Усі бажаючі
могли побачити процес і результат приготування тієї чи іншої страви, а
потім виграти її у вікторині чи замовити у ресторані.
«У Ірані кухар ототожнюється із художником», — каже кухар із 15-річним
стажем Хасан алі Нежад. Він приготував для франківців дві національні
страви: люля-кебаб та рис із шафраном.
«Німецька кухня схожа дуже схожа на українську, — запевняє ще один
учасник фесту, кухар Ронні Бадендік. — Різниця лише у тому, що у нас
деруни подають солодкими, а голубці без рису». Головною презентованою
стравою кухні Німеччини стали нюрнберзькі ковбаски із квашеною капустою,
які мали найбільший попит у відвідувачів.
Французький кухар Ерве Бурдон вважає, що найкраща страва вийде лише
тоді, коли її готувати з любов’ю. «Раніше у Франції жінок не пускали на
кухні ресторанів. Чоловіки вважали, що жінки готують не руками, а серцем
— так, як вони готують для сім’ї. Проте тепер ситуація змінилась і у
списку 10 найкращих французьких кухарів є дві жінки», — ділиться
шеф-кухар.
Музичний порт
Барокові канти та постмодерна електронна імпровізація, соло-виконавці та оркестри, балкони будівель та концертні зали, музиканти-початківці та всесвітньо відомі віртуози — музична частина «Порто Франко» була представлена у найширшому обсязі. І кожен концерт збирав повні зали слухачів. З деякими артистами івано-франківці вже знайомі, як-от із академічним камерним концертом «Harmonia nobile», камерним ансамблем «Quattro Corde», дуетом «Діалоги», ансамблем «Гуцул-бенд», проте переважна більшість митців-учасників фесту в місті була вперше.
Фестиваль також презентував франківцям такий жанр, як імпровізація. Електроакустична імпровізація у виконанні композиторки Алли Загайкевич та міжнародного мистецького проекту «Electroacoustic Ensemble» відбулась на балконах ратуші, де нечасто почуєш живий виступ музичних колективів. «Для нас було несподіванкою грати на головній площі міста, адже до цього ми виступали лише у концертних залах. Наша музика для естетів та прогресивної молоді, а тут ми грали для звичайних людей», — каже Владислав Макаров, один із учасників «Electroacoustic Ensemble». Дійство супроводжувалось відео-артом від Вадима Йовича, який транслювали на екрані біля Ратуші.
Не менш екстраординарним був виступ івано-франківського гурту «Drumтиатр» разом із музикантами ансамблю ударних інструментів «KRAKOWSKA GRUPA PERKUSYJNA». Усе дійство було цілковитою імпровізацією, адже склад учасників та репертуар «Drumтиатру» постійно змінюється, як і інструменти, на яких вони грають. Окрім звичної вже електроніки, ударних та гітари, на сцені був досі небачений інструмент — козобас. А закінчився концерт виступом тернопільського тріо «Зелені сестри», у арсеналі яких був понад десяток різних інструментів: сопілка, губна гармоніка, окаріна, блок-флейта, діджеріду, іграшкове піаніно, електроніка та бас-гітара.
Та найочікуванішою подією музичної частини «Porto Franko 2010» (та й узагалі всього фесту) став приїзд французького віолончеліста, кавалера Ордену Почесного Легіону, професора Паризької Вищої Консерваторії Домініка де Війєнкура, який дав свій концерт у Художньому музеї разом із дуетом «Віолончеліссімо» (м. Одеса) та академічним камерним оркестром «Harmonia nobile». У програмі концерту прозвучали як твори Баха, так і авторські п’єси віолончеліста. Після виступу маестро дав свій майстер-клас для віолончелістів. «Мені дуже сподобався фестиваль. Тут відбулися зустрічі різних культур та країн – Франції, Польщі, Китаю. Загалом сподобалась ідея зробити мій концерт у колишній церкві (Художньому музеї — авт.), де була чудова акустика», — каже Домінік де Війєнкур.
Схоже, що організатори забули внести до локацій вечірніх концертів улюблену стометрівку. А там відбувалась, так би мовити, неофіційна частина «Порто Франко» — у виконанні вуличних музикантів. Поруч із музикою іменитих гостей фестивалю можна було почути баян чи скрипку «бременських музик» пішохідної частини вулиці Незалежності. Неабияку увагу до себе привернув і виступ мандруючих музикантів із Перу та Еквадору, чий виступ деякими франківцями помилково сприймався як частина «Порто Франко».
Які ж враження залишив за собою фестиваль «Порто Франко 2010» у глядачів та волонтерів фестивалю?
Марія, волонтер: «Мені дуже сподобався цей проект. Його надзвичайною особливістю є різностороннє музичне наповнення: класика і сучасна музика стали по-своєму індивідуальними. Цим проектом ми показали себе на всю країну. Звісно, що є мінуси, оскільки публіка виявилась не підготовленою до високого рівня програми, але наступного року, думаю, ситуація зміниться».
Андрій, музикант івано-франківського симфонічного оркестру: «В історії міста це дуже важлива подія, бо подібних заходів ще не було. Можна знайти людей, які би взяли участь або просто приходили дивитись, проте таке потрібно проводити частіше. Наше місто нічим не гірше Львова і решти туристичних центрів. Просвітницька роль у цьому фестивалі є дуже вагомою,оскільки багато людей, що не стикались із таким мистецтвом, побачили це і самі захотіли або грати, або фотографувати, чи навіть готувати їсти».
Фоторепортаж із фестивалю у хронологічному порядку пропонуємо переглянути нижче.
|
|
|
