MAUT про своїх «Оленів у саду» та іншу добру непопулярну музику
Автор: Andy_aka_Andy.
02.04.2011 р.
Не так давно івано-франківський рок-гурт MAUT зняв перше відео на одну зі своїх пісень. Довгий процес творення кліпу зумовлений тим, що все робилося в основному на ентузіазмі та без капіталовкладень, яких насправді вимагає шоу-біз навіть найнижчого рівня. Тож в інтерв’ю НМ учасники гурту поділилися свіжим досвідом зйомки дебютного відеокліпу та планами його найближчої презентації.
Довідка про MAUT
Макс — вокаліст. У MAUTі від створення. Вже кілька років намагається освоїти гру на слайд-гітарі, бере участ у кількох інших сайд-проектах. Костя — гітарист. Також грає в колективі від самого його створення. Вся музика MAUTa є такою, якою вона є, завдяки його цікавим та неординарним гітарним партіям. До цього Костя грав важкий метал. Євген — барабанщик. Прийшов у колектив у 2010 році та дуже швидко в нього влився. До цього грав, зокрема, в бета-версії MAUTa, FRAME і Рурі. Юля — клавішниця, бек-вокалістка. Своєю майстерною грою та приємним голосом урізноманітнює музику команди. Бере участь у сайд-проекті Be My Chocolate.
НМ: Не будемо приховувати від читачів, що MAUT першим зголосився на це інтерв’ю. Чому ви зараз вирішили знову заявити про себе?
Макс: По-перше, ніде про нас майже немає свіжої інформації. А в команді з часу попереднього інтерв’ю на НМ* відбулося багато змін. На місце барабанщика прийшов Євген, грає вже півроку. Прийшла клавішниця Юля. Басиста як не було, так і немає... А ще — в листопаді минулого року ми зняли відео. Чекаємо остаточного змонтованого варіанту. Та й подумали, що було б непогано, якби люди почитали, зацікавились, на презентацію кліпу прийшли.
НМ: Можна сказати, що це якийсь особливий період у вашій діяльності?
Макс: Ну, зміни в гурті були постійно, від його заснування. Біля витоків MAUT було троє людей — я, Костя і Олег, наш барабанщик (уже колишній). Всі решта приходили-ішли геть, приходили-ішли геть, чоловік десь п’ять-сім. Це при тому, що в січні нам виповнилося чотири роки. Хотіли приурочити презентацію кліпу до цієї дати. На жаль, не вийшло. Але якось усе так вийшло-закрутилося, що кліп все-таки зняли.
НМ: На яку пісню знімали відео? Вона стара чи нова?
Макс: Пісня... середньої давності.
Костя: Більше року точно.
Макс: Ми її перший раз зіграли 1 грудня 2009 року. Називається «Reindeer in my garden» — «Олені в моєму саду». Але взагалі-то ми не планували ні пісню писати, ні кліп знімати. Просто в один чудовий день Наталя Каблюк, яка стала і режисером, і оператором, і монтувальником кліпу, написала мені в аську — «Слухай, я тут послухала вашу музику в групі вконтакті, так мені сподобалося, навіть не знала що у нас таке є». Це при тому, що я з нею спілкуюся більше двох років уже, і вона давно казала, що слухала наше музло. Ну і спочатку ми домовилися з нею за фотосесію, а потім дійшло до того, що Наталя запропонувала спробувати зняти кліп, бо прикупила тоді цей свій новий фотоапарат. Кліп ми вирішили зняти восени, бо тоді якраз все таке гарненьке-жовтеньке і так далі.
Для кліпу нам потрібно було також записати й саму пісню, хоча на це фактично не було грошей. Ми вирішили для початку записати демо, на нього зняти кліп, а вже потім записати нормальну пісню і під неї монтувати. Але виявилося так, що і з записаного матеріалу можна було зліпити щось більш-менш людське. Нам це винесло 40 баксів у Ігоря Шуплата з ХІТ-звукозапису, причому додали багато нового в аудіо — і звук рису, який розсипається по тарілках, і в деяких місцях замість перкусії використовували і шурхіт картону, і піаніно дитяче (яке, власне, і дало поштовх нам написати цю пісню), і бек-вокал, і клавіші. Записали демку, потім Роман Калин з Дзвонів зробив нам мастерінг, і власне цей варіант ліг в основу кліпу.
НМ: А відео обійшлося дешевше?
Макс: Ну, Наталя нам як друг зняла відео безкоштовно, але якісь гроші все одно довелося викласти. У відео є піаніно на природі, а його треба було туди вивезти. Хоча насправді воно дісталося нам... теж задурно. У фрі-шопі вконтакті дали оголошення, що потрібне задарма або задешево яке-небудь піаніно. І одна чувіха з дивним ім’ям Вася написала, що віддасть нам інструмент в дарунок.
Євген: Більше того — ми піаніно вгробили, спалили в кінці. Так мало бути по сюжету, то так і зробили.
Макс: Нам ще казали, що якби ми здали інструмент на метал, то підняли би 600 гривень. Думаю, воно там все ще лежить...
Потім була напружена історія з добиранням на місце зйомки. Лише в другій ночі в день зйомок мені вдалося надзвонити друга, який возив нас з нашим реквізитом по місту і за містом. Тобто все в цих зйомках було дуже навіть спонтанно.
А наразі чекаємо остаточного змонтованого кліпу. Це на себе також взяла Наталя.
НМ: Як далі будете розкручувати кліп? Знову «контакт рішає»?
Макс: Ну, це також. Але ми не проти потрапити й на телебачення. Головною нашою надією був канал Ентер.
НМ: Здається, вони кліп гурту «Один» не взяли — «не формат»...
Макс: Ну, було таке. Дай Бог, щоб ми попали в формат.
Євген: Тим більше, у нас акустична пісня про любов...
Макс: ...про любов і про зраду. Може й заканає. Ну, і місцеве телебачення полюбасу.
Євген: Хоча насправді воно не дає профіту.
Макс: Ну... принаймні моя мама дивиться =) А саму презентацію зробимо в якомусь арт-кафе. (презентація відбудеться найближчим часом; про це буде повідомлено окремим анонсом — ред.)
НМ: Чи є в планах запис ще якихось пісень, можливо, і кліпів?
Костя: Так, є. Наприклад, пісня «Escape The Asylum», але ми її досі не доробили конструктивно. А ше старим складом ми склепали одну драйвову композицію «Ignitive Collisions», яка дуже відрізняється від тієї, на яку ми зняли кліп, і взагалі від нашого звичного звучання.
НМ: Якого ефекту очікуєте від виходу вашого дебютного відео? Готові до запрошення на якийсь крутий фестиваль, чи щось подібне?
Макс: Як кажуть, надіємося на краще, а готуємося до гіршого. Ну, звичайно, хотілося би, щоб люди оцінили. Вихід кліпу — це позитивне розв’язання нашої «проблеми», бо це не діло — зняти відео і щоб воно десь там валялося нікому не потрібне. Потім по-любому будемо займатися якимось промоушеном. Спробуємо відіслати на той же Ентер, хоча зовсім не факт, що візьмуть.
А взагалі проблема українського шоу-бізнесу в тому, що людям срать. От я раніше думав, що в Україні немає кльової музики. Тепер я знаю, що вона є, але вона взагалі не популярна. Чому? По-перше, це інформаційне перенасичення всякою перештампованою фігньою. А для такої команди, як ми, що зняла якийсь кліп — от яка є можливість пробитися в ротацію популярного каналу? Дуже мала, бо або це «неформат» (тобто не попса), або гроші треба заплатити. Або скажуть, що кліп погано знятий, хоча музика начебто й хороша...
НМ: Чи готові ви серйозно працювати над творчістю, частіше грати, віддатися музиці сповна? Ходити на музику як на роботу?
Макс: Ну, наразі гра в команді не є нашою основною роботою. Так, в нас надто рідко репетиції, всякі життєві штуки впливають. Хоча впевнений, що все зміниться і з часом ми поставимо MAUT на ближчий до переду план. Особисто від себе скажу, що готовий серйозно займатися музикою. Якби була можливість, я би взагалі нічим іншим у житті, крім музики, не займався б. За умови, що вона приноситиме мені гроші, яких би вистачало на життя і на сім’ю.
Костя: (вагається). Ну, якщо за тієї ж умови, то мабуть теж так.
НМ: А хто взагалі у нас в Івано-Франківську зараз живе суто з музики?
Євген: Богдан Сташків...
Макс: ...Степан Гіга. Тобто поп-зірки. Але й у них є якісь свої бізнеси, магазини і так далі. Є ще кілька місцевих альтернативних непопсових груп (Фліт, Перкалаба), які вийшли на вищий рівень популярності не лише поза Франківськом, а й за межами України. А все решта — це такий дикий андеграунд... Якби ми мали змогу розширити свою аудиторію, тоді нам би світили якісь більші досягнення. Але для цього потрібно би було підлаштовуватися під систему, під правила українського шоу-бізнесу. І я дуже сподіваюся, що цього не буде. Тому пацани, якщо ми колись зберемося і усвідомимо, що граємо попсу суто за гроші, то все, розходимося.
Євген, Костя: Домовились.
НМ: Як народжуються ваші пісні?
Макс: Це у нас результат колективної творчості, немає такого, що креативить лише хтось один.
Костя: Більшість того класного, що у нас є, виникало після якогось харєва, або в періоди непорозумінь, які нас довго мучили.
Макс: А пісня «Reindeer in my garden» з’явилась взагалі дуже спонтанно, з нічого. Ми навіть її собі не уявляли спочатку. Під час однієї репетиції на лісокомбінаті Костя сидів щось бренькав на гітарі, а я почав мугикати...
Костя: Ми з Максом вже давно «притерлися» у плані творіння музики. І тоді без жодних домовленостей, відчуваючи, що має бути далі, я даю акорд, а Макс попадає в нього... і так, по суті, народилася пісня.
НМ: Про що вона?
Макс: Ну, недалеко ми бігли за ідеєю — пісня про любов. Але не так банально, як це може здатися. У ній алегорично передані відчуття людини, яка дізналася про зраду коханої. Чому саме олені є цією алегоричною особою? Бо якось вони по духу близькі до нашої творчості, розумні благородні тварини.
НМ: Розкажіть ще трохи про процес зйомки.
Євген: Ми старалися провести її в сонячні осінні дні, щоб застати гарне жовте листя і тепло, а не болото.
Макс: Було три дні зйомки, два з них заплановані. Перший день був у Надвірній, на міському озері. По дорозі додому завернули на «наше» місце, де під мостом через Бистрицю щороку 31 серпня проводжаємо літо під пісню Animal Jazz «Жесть», і там також дещо зняли, зокрема крупняки. На другий день о 5 ранку поїхали в Марківці, де в улоговині зранку збирається туман, але тоді ми його не застали, а натомість намерзлися під час зйомок у мінусову температуру. В той же день знімали на Тисменецькій трасі. Третій і останній день — це зйомки в заповіднику біля Марківців.
НМ: Бувало, що пропадав ентузіазм?
Євген: Зйомки йшли в нас, звичайно, не на одній «хвилі», але ми собі знали, що маємо доробити, тому не давали одне одному розслаблятися.
Макс: У мене вночі якраз перед зйомкою, коли виявилося, що не буде раніше домовленого транспорту, виникло бажання вирубати телефон і піти спати, і хай решта самі собі їдуть без мене як хочуть і коли хочуть. Але потім сказав собі, що нє, ну не можна так. Всевишній допоміг мені, направляв мій палець, щоб я набрав саме той номер телефону і знайшов машину.
Далі давали відзняте на монтаж різним людям, у яких виходили доволі різні результати. Дуже великий об’єм роботи зробив для нас Міша Копієвський (частину змонтованих ним кадрів ви зможете побачити в відео), та врешті остаточний монтаж залишився за автором відео Наталею.
...Все тепер коштує грошей. Якщо ти не маєш знайомих, ти платиш. Так само і у зйомці кліпів чи записі пісень. Треба мати або багато знайомих, або багато грошей. От нам знайомство з Наталею та декотрими іншими людьми помогло здійснити задумане.
Від MAUT. Команда дуже вдячна своїм небагаточисельним, але відданим слухачам за те, що цікавляться новинами, слухають і не забувають нас. Ми надзвичайно вдячні всім людям, які допомагали нам створити все, що ми створили. Без них це все було би нездійсненною мрією.
