 У конференцзалі Дому молитви Івано-Франківської Церкви "Відродження" (Автоливмашівська, 5) відкрилася виставка українського фотохудожника члена Національної спілки фотохудожників України Володимира Манькути. Назва виставки "Подорожі по Колимі" інтригує кожного, хто хоч трохи знайомий з географією та історією і знає, що відбувалося в цих краях. Сибірська природа на фотографіях Володимира Манькути захоплює своїм колоритом. Здається, що цей чудовий і суворий край не дозволяє людині порушувати його закони...
Володимир Манькута родом із Черкащини. Він працює у віддалених та
важкодоступних місцях, в умовах, іноді цілком непридатних для життя, —
в тайзі, на полюсі холоду, в тундрі, в пустелях... У його творчому
багажі понад 50 фотоальбомів, і кожен з них по-своєму унікальний.
Володимир брав участь у багатьох експедиціях, у тому числі за
програмами ЮНЕСКО та Бі-Бі-Сі. Його творчий доробок — це безцінні
кадри, це погляд професіонала з серцем романтика".
Цей текст взятий із прес-релізу, і ним можна було б обмежитися, якби не
сама виставка. А вона вражаюча. Цікаві роботи, як і сам автор. До речі,
відомий у Росії, де потужними тиражами виходять дев’ятикілограмові його
фотоальбоми (хоч гонорари мізерні, але для фотомитця це вже другорядна
річ). І, на жаль, майже невідомий на Черкащині, де досі ніхто не
цікавився його творчістю.
З огляду на те, що Колима для України й досі виступає уособленням
колишньої катівні, де від морозів, тортур і важкої праці загинули
тисячі наших краян, багато з тих, хто прийшов на відкриття виставки,
сподівалися, що саме цьому аспектові вона й буде присвячена. Виявилося,
що автор цю сумну тематику вирішив відкласти до наступної своєї
виставки в Івано-Франківську, яку він сподівається підготувати за
сприяння свого земляка єпископа об’єднання християнських євангельських
церков України «Відродження» Володимира Прудиуса.
Щодо вже відкритої експозиції, то вона по суті присвячена Творцеві,
оскільки неймовірна краса природи Колими, дивовижно багата палітра
барв, яка розквітає за неповні два місяці весни та літа на торфяному
шарі поверх вічної мерзлоти, гра світлотіней, спалахи цвітіння мохів,
тваринний світ Колими — усе це свідчить про те, що світ — Божественної
природи, і тільки люди здатні наповнити його злом, ненавистю,
стражданням.
Майже кожна робота на виставці, а їх понад 140, має свою передісторію,
а деякі позначені прямим ризиком для життя. В. Манькута намагався
сягнути тих куточків Колими, куди ступає хіба що лапа ведмедя.
Нерідко, щоб зробити безцінні кадри, доводилося летіти кілька годин
гелікоптером, витримувати 60-70-градусний мороз, коли суглоби втрачають
здатність згинатися. Двічі на Інгірці майже замерзав... Ось на кадрі
— снігова лавина. За цей знімок Володимир заплатив вибитими лавиною
зубами.
Цілу повість можна написати про те, як фотохудожник і його супровід
півтора місяця томилися в полоні у озброєного бандита двометрового
зросту, який примушував голодних людей важко працювати, маючи очевидний
намір наприкінці знищити їх, щоб затерти сліди злочину. Але Володимир
запропонував колимському «Гулліверові» в обмін на життя дістати вкрай
необхідні йому чоботи 60-го розміру, які він якось побачив у магазині
для велетнів у Москві. Бандит, на щастя, пристав на таку пропозицію.
Цікава історія супроводила працю над світлиною, на якій сова дивиться
просто в фотооб’єктив. Виявляється, ці птахи дуже агресивні і місцеві
старожили попереджували: «Не підходьте! Не ризикуйте! Поруч завжди є
друга сова (самець чи самиця), яка захищатиме партнера». Але спокуса
зробити унікальний кадр сильніша від небезпеки. Перша фотозйомка —
нічна, друга — денна, яка закінчилася двома совиними атаками. Пан
Володимир з усмішкою згадує, як відчув ніби раптово хто обухом ударив
його в потилицю і як рятував від совиних ударів очі...
Про виставку можна було б написати набагато більше, як і про її автора
— людину неординарну, талановиту і безстрашну. Але, сподіваємося, ми ще
матимемо таку нагоду, коли Володимир Манькута привезе до
Івано-Франківська свою наступну експозицію, присвячену Колимі-катівні.
|
