Велоактивізм в Івано-Франківську. Семінар «Cycling Advocacy» |
|
|
|
Автор: Andy_aka_Andy.
|
06.12.2008 р. |
 Наше місто уже якийсь час сміливо заявляє про себе як європейське. Щось для цього робить влада, щось самі мешканці. Важливим аспектом європеїзації міста є культура велосипедного руху. Чи можна говорити про високий рівень велоактивізму в Івано-Франківську? Якими способами можна оживити велогромадську діяльність? Відповіді на ці питання шукали учасники семінару "Cycling Advocacy", що відбувся у суботу, 6 грудня, у приміщенні культурно-мистецького центру "Є".
Семінар з велоактивізму задумали і провели наші гості з Києва — представники столичного велоруху. В атмосфері вільного спілкування роверисти-однодумці обговорювали проблеми велоінфраструктури нашого міста. Багатьом це може здатися ще зовсім не актуальним питанням, мовляв, катайтеся собі на здоров'я, хто вам заважає. Але з ростом міста і збільшенням кількості автотранспорту зростає небезпека для велосипедиста (за останніх півроку в Києві загинуло двоє роверистів, саме у ДТП). Та й про пішоходів не варто забувати — мало кому подобається, коли за якихось кілька сантиметрів від нього на тротуарі гасають велоекстремали. Наразі ці проблеми в Україні турбують лише учасників велогромади, але вже зараз вони різними способами шукають шляхи у кабінети чиновників, щоб вирішувати питання впорядкованості велосипедного, пішохідного та автомобільного руху на державному рівні. Значний досвід уже мають велоактивісти Києва, Луцька, Львова. В нашому місті ще слід "розтопити кригу" невігластва та байдужості у велогромаді. А наступним кроком уже може бути конкретна діяльність — соціальна пропаганда велосипеда як альтернативного виду транспорту, робота з міською владою і т.д.
Особливо гаряча дискусія на семінарі розгорнулась довкола проблеми облаштування велодоріжок у місті. Знову ж таки, якщо Франківськ позиціонує себе як європейське місто, відповідно треба враховувати досвід Європи. Голландія, Данія, Німеччина, Австрія, Швейцарія — країни-лідери в цьому плані. Там велосипед і велодоріжка — такі ж звичні речі, як світлофор чи тротуар. Що ж потрібно зробити у нас? Не мало, не багато: обгрунтувати потребу на рівні міської влади, скласти проект-схему велодоріжок, "проштовхнути" пропозицію у міськраду, добитися офіційного розпорядження на проект з підписом мера, прослідкувати за його виконанням... Але вся ця епопея все-таки неможлива, поки в місті не існує асоціації велосипедистів, на зразок Асоціації велосипедистів Києва . Лише зареєструвавшись як громадська організація, наші велоактивісти можуть співпрацювати з муніципалітетом. Ще одним необхідним елементом велоінфраструктури є велопаркінги — скільки можна приковувати ровер до дерева чи стовпа у страху позбутися коліс чи ще якихось деталей?
Не менш важливо пробуджувати свідомість мас — повсякденних велокористувачів, нехай і не активістів. Механізмів тут можна вигадати предостатньо. Якщо це отримає резонанс серед, скажімо, аудиторії підліткового віку, то в недалекому майбутньому ми матимемо вже свідомих учасників велоруху.
...Чи знайдеться у франківських велоактивістів достатньо ентузіазму й наполегливості для здійснення хоча б чогось із вищеописаного, побачимо вже найближчим часом. Адже перший крок уже зроблено. Не зупиняймось на цьому!
|
