 У той час, коли з івано-франківських сцен лунають «заїжджені» гітарні рифи та примітивні поп-мелодії, задумуєшся: а де ж інші напрями музики, які так поширені у світі, але фактично не існують у нас? Невже весь івано-франківський виконавський простір обмежений лише роком і поп-музикою? Як же тоді, наприклад, репери? Хіба вони зовсім не творять? А відповідь проста і очевидна: творять. Івано-франківський реп існує, проте залишається в андеграунді і не хоче публічності чи слави, бо комерція, на думку реперів, лише псує музику і свободу думки та слова, яка так цінується у цьому жанрі. Заглянемо в історію репу і простежимо його шлях від витоків по той бік океану аж до нашого міста.
Від гетто Бронксу до переповнених стадіонів
У 1969 році з сонячної Ямайки у гетто Нью-Йорку Кул Херк привіз із собою традицію вуличних танців, де діджеї крутять музику, а поети вживу читають речитатив. На відміну від нью-йоркських діджеїв, які крутили тільки те, що скажуть, ямайські діджеї були вільними у творчості і самі влаштовували вечірки, запрошуючи вуличних поетів. Саме такі вечірки і почали проводитись у Південному Бронксі. Їхня популярність збільшувалась і дедалі більше b-boys та flygirls (прихильники хіп-хоп культури) проводили там свій час. Так все і тривало до 1975 року. Підлітки розмальовували місто за допомогою графіті, танцювали брейк-данс на вечірках та вулицях, та вистачало одного — музики, що притаманна цій культурі. Але одного разу згаданий вище Кул Херк на черговій вечірці підключив мікрофон і почав розмовляти з танцюючим натовпом. Спочатку кричались лише окремі слова чи короткі фрази, але з часом так звані ем-сі (англ. МС, emcee) починали поетичні імпровізації на тему тієї пісні, яка звучала. Тим часом починаються розвиватись й інші види репу — dozens та signifying, у яких підлітки змагались в поетичній імпровізації, де програвав той, хто не міг імпровізувати продовження.
Першим реп-записом став «Rapper's Delight» від Sugar Hill Gang. Трек став міжнародним та найкращим із 12-дюймових записів, загальні продажі якого становили 2 мільйони копій. Іншим знаковим записом став «The Message», записаний гуртом Furious Five, загальний продаж якого складав близько мільйона копій. Саме ця пісня зламала типову реп-лірику, адже тут вперше описано безнадійність "чорного" американського гетто. У 1984 році у Філадельфії американський реп-гурт Run DMC виконали трек «My Adidas» і кинули свої кросівки в натовп. Невдовзі після цього концерту касета з піснею була надіслана до адміністрації фірми «Adidas» і останні невдовзі випустили три нові моделі. У той час KRS One робили рекламні пісні для таких брендів, як «Nike» та «Sprite». Тоді реп почав перетворюватись на комерцію, яка триває і досі... Не тільки комерцією відзначилась перша половина 80-их: у 1985 році альбом «As Nasty As We Wanna Be» гурту з Маямі 2 Live Crew стала першим непристойним альбомом у світі. На реперів було подано багато позовів до суду, але 2 Live Crew апелювали це тим, що свобода слова, прийнята у США, не забороняє їм співати те, що хочеться.
У 1988 році починається нова доба репу — gangsta, і відкриває її гурт N.W.A., який своєю лірикою порушував проблеми американських гетто, показавши його реальне життя з наркотиками, насиллям та зброєю. Реперів неодноразово звинувачували у популяризації насилля; такі сингли, як «Fuck the Police» роздратували ФБР, останні звинувачули реперів у ненависті до поліції, але N.W.A. називали себе «репортерами» вулиць Лос-Анджелесу. Гурт у 1990 році розвалився, випустивши в світ трьох гангста-гігантів: Dr. Dre, Eazy - E i Ice-Cube.
Декілька років потому Dr. Dre та Мейріон Найт стали засновниками першого гангста-лейблу «Death Row Records», де починали свою творчість такі легенди репу, як Snoop Dogg та 2pac Shakur. У перший рік існування лейбл заробив 60 мільйонів доларів, і з кожним роком ця цифра зростала. Підраховано, що у 1996 році гангста-індустрія мала мільярдний оборот за один рік. У той же час почалась неприязнь західного і східного берегів, причиною якої були різні ідеології угрупувань: на сході — keepin' it real (показувати все таким, як воно є), а на заході — it's all good (усе чудово). 1996 рік став трагічним для історії гангста-репу: двох легендарних реперів — 2рас та The Notorious B.I.G. вбили невідомі. І хоча різниця між двома вбивствами становила півроку, сценарій убивства залишався однаковим: обох реперів вбили способом drive-by-shooting (коли з сусідньої машини, яка проїжджає повз жертву, відкривається вогонь).
Після цих убивств доба гангста-репу закінчилась і почалась доба комерційного репу, яка триває і досі. Зараз основними трьома китами, які тримають цей стиль музики на плаву, є США, Франція та Росія. Найбільше комерційних виконавців читають саме там. Але попри те, що реп зайняв своє місце у мейнстрімі, основну частину виконавців по всьому світу становлять саме андеграундні виконавці.
Музика «чорних» в Україні...
В Україну реп прийшов у середині 90-х, коли кордони стали відкритими і все іноземне осідало у головах українців. Не оминула ця доля і реп: музичну культуру чорношкірих швидко перехопили підлітки, переписуючи десятки копій з однієї жаданої касети. Тоді і почали виникати, як гриби після дощу, численні реп-гурти. Проте найбільшої популярності досяг гурт Вхід у змінному взутті, який і досі продовжує свою діяльність на українській сцені. Але справжній прорив зробив львівський репер ВоваZiL'vova, який став першим українським комерційним репером у новому тисячолітті. Він виробив свій стиль — «галицько-волинський», у якому реп максимально українізовується, наприклад, англійське «йоу» (yo!) перетворилось на українське «йой». Декілька років по тому учасник гурту Вхід у змінному взутті Потап заснував перший комерційний реп-лейбл «Імперія», до складу якого входять такі виконавці, як Потап, Настя Каменських, Lil Дождь, XS, New'Z'Cool, Queen$, UGO, Дядя Вадя, Lurdes, David, Krem'l. Але основну частину українського репу становить андерграундний реп. Найпопулярнішими є: DLF squad, Mad Cypha, 4 front, Самозахист, Місто 44, Хардкор Коаліція, Лезо, Символіка, R-clan, Клинически Мёртвые, В’язні Часу, Клан Катана. Незважаючи на те, що репери працюють без продюсерів, деякі з них вже встигли зняти свої кліпи та навіть записати альбоми.
...та в Івано-Франківську
Від кого реп почав розвиватись у Івано-Франківську — достеменно невідомо, але великий вплив на міську культуру зробили гурти Mad Cypha, В’язні Часу та 4FRONT, які були піонерами цього напрямку в місті. Гурт Mad Cypha заснував організацію Tha Foundation, до складу якої входять такі гурти та beatmakerz, як Mad Cypha, Tramps Crew, В’язні Часу, MADved, MADMAN, Rashyd, MIXal та інші. За сприяння цього ж гурту у нічному клубі «Relax» проводиться серія вечірок та фестивалів «Underground», в яких беруть участь не тільки виконавці міста та області, але й репери зі всієї України. Всього «андеграундів» було 8, проте організатори не збираються зупинятись на досягнутому. Приємно і те, що Івано-Франківська міська рада не забуває про культурне життя міста і реперів зокрема, провівши 23 листопада 2008 року вечірку «Rap, Hip-Hop & R'n'B fest» у нічному клубі «Вавилон». За головний приз вартістю у 1000$ змагались три команди: 4front, В’язні часу (Івано-Франківськ) та Символіка (Новояворівськ), яка і виграла головний приз. За сприяння організаторів буде випущено диск із треками учасників фестивалю, який можна буде купити на полицях франківських музичних магазинів.
Незважачи на таке насичене життя репу у місті, франківські репери хочуть залишитися в андеграунді, щоб зберегти свою творчість чистою, справжньою та відкритою. «На відміну від року, який в Івано-Франківську є публічним та з часом перетворюється на комерційний, реп не робить комерції, адже ми це робимо для себе та людей, яким це подобається», — каже TrueMan, гурт Точка зору. Справді, треки франківських виконавців відзначаються щирістю, відкритістю та життєвістю, якого немає у комерційному та, зокрема, у «клубному» репі.
Мені вдалося взяти інтерв’ю в деяких франківських реперів.
— Як ви почали читати реп?
Trueman, гурт Точка зору: Близько 2007 року я почав пробувати читати реп самостійно, записуючись вдома. Звичайно, це було неякісно і хотілося кращих результатів, тому я запропонував Rastaman4uky читати разом. Так і створився наш творчий дует. Спочатку ми називались Trueman & Rastaman4uk, але нещодавно змінили свою назву на Точка Зору. Зараз ми виступаємо, пишемо нові треки та робимо студійні записи наших пісень.
Alex_B Sleng, гурт Західний район: Моє захоплення цим стилем почалось два роки тому в 14-річному віці. Саме в той час я поступив до коледжу, де і познайомився з своїм однодумцем MG44, з яким ми і створили Західний район. Приблизно через рік до нас приєднались ще двоє учасників: Lil Gage та Тоня. На даний час ми працюємо над новими треками, а також прагнемо до вдосконалення у виконанні.
ORJ: Випадково знайшов у знайомих програму, яка створює хіп-хоп інструменталки. Спочатку почав творити музику, а потім вирішив спробувати, як це звучить з словами і мені сподобалось.
DMR: Читати реп почав у 2007 році. Надихнув мене на створення репу ВоваЗіЛьвова — я послухав його альбом і подумав: «Я теж так зможу». І відтоді почалося... Спочатку це була наче гра — якби в той час мені хтось сказав скільки часу і грошей я витрачу на це «захоплення» і якого рівня досягну — я б не повірив :).
— Чому ви цим займаєтесь?
Trueman: Читаю тому, що мені це подобається і роблю це перш за все для себе. Для мене реп — це спосіб виразити себе і показати світу свої думки саме у такій формі.
Alex_B Sleng: Я читаю реп для того, щоб висказати те, що у мене є на душі: чи це лірика, чи ще щось. Також інколи читаю реп заради того, щоб подарувати людям радість — саме так народжуються пісні з позитивним настроєм.
ORJ: Не знаю. Просто це моє хоббі, яке подобається практично всім, хто чув мої треки.
DMR: Читаю реп (як банально це не звучить) просто тому, що мені це подобається. Тобто не для слави, заробітку чи якогось «вищого покликання» — мені подобається те, що я роблю і продовжуватиму робити український реп кращим.
— Чи багато маєте однодумців в Івано-Франківську?
Trueman: Важлива не кількість, а відданість справі. Нашими однодумцями є наші знайомі, які нас слухають, підтримують та дають критику, а також гурти Mad Cypha, 4 front, В’язні часу та DNK.
Alex_B Sleng: Так, у мене багато однодумців, які мене підтримують та дають наснагу працювати. Їхня присутність у моєму житті дуже важлива, адже вона спонукає мене до творчої праці.
ORJ: Маю, і досить багато. Так вийшло, що майже всі знайомі з колишньої компанії пробували читати реп, отже, у мене була доволі велика підтримка.
DMR: Гм, однодумців... Людей, котрі пишуть реп у нашому і не тільки в нашому місті, є доволі багато. А от однодумців, чиї погляди на реп як музику, творчість, на те, яким він повинен бути, є лише одиниці...
— На кого з реперів хотіли б рівнятись?
Trueman: Наш гурт рівняється на Лион, Н.П. Герик, Центр та Каста, адже ці люди є дійсно майстрами своєї справи і варті того, аби на них рівнятись.
Alex_B Sleng: Я рівняюсь на американських реперів, а також на російських реперів St1m та Тіматі. Попри те, що більшість реперів їх зневажає, я поважаю цих виконавців і вони є моїми кумирами.
ORJ: Я рівняюсь на Тіматі та DMX. А вибір, на кого рівнятись, залежить від мого настрою :).
DMR: Я не можу визначити якогось одного «читця», на якого я рівняюся. Думаю, на кожного МС (Майстра Слова) вплив чинять саме ті реп-виконавці, які йому подобаються і яких він слухає, а я слухаю дуже багато різноманітного за стилем і напрямком репу, як нашого, так і закордонного, тому когось одного виділити не можу.
— Насамкінець — злободенне: хотіли б заробляти на життя репом?
Trueman: Якщо це буде можливо, то, звичайно, ми б хотіли заробляти собі на життя улюбленою справою. Проте на даний момент ми займаємось цим лише тому, що нам це подобається і не отримали за це жодної копійки.
Alex_B Sleng: Звичайно, що мені цього б хотілось і в майбутньому я прагнутиму до цього, адже займатись тим, що тобі подобається і отримувати за це гроші — це чудова перспектива. Але зараз мені потрібно розвиватись, щоб бути хорошим репером і здобувати повагу в інших.
ORJ: Звісно, я був би навіть дуже не проти — це ж мені подобається :).
DMR: З радістю. Думаю, кожен би хотів заробляти гроші улюбленою справою. Але, на мою думку, зараз в Україні попит на україномовний реп є недостатнім, ринок нерозвинений, тому на даний момент заробляти на життя репом практично нереально. Проте я вірю, що з часом завдяки зусиллям українських МС ситуація зміниться на краще.
Примітка: галерея поступово поповнюється знімками різних івано-франківських виконавців репу.
|
