 Їх по праву можна назвати ветеранами івано-франківського репу. Чотири роки творчості, десятки виступів, сотні шанувальників — ось результат творчої співпраці шести хлопців: Безі, Кента, Макса, Молодшого, Устіка та MADMAN. У своїх треках гурт порушує проблеми, з якими його учасники стикаються на життєвому шляху і розв’язок яких шукають саме у текстах. Мене втішило те, що хлопці виявились приємними у спілкуванні, порушивши стереотип, що усі репери агресивні і злі. Ми з хлопцями поговорили про їхню творчість, яка (як і весь франківський реп) залишається в андеграунді, але, безперечно, варта уваги.
 — Чому ви назвали себе «В’язнями часу»?
— На початку нашого існування ми називались «West Point», але та назва була ще дитячою. Одного дня Кент запропонував нам назватись «В’язнями часу». Спочатку це нам здавалось безглуздим та незвичним, але з часом ми звикли до цієї назви і вона нам навіть здається набагато дорослішою.
— Скільки часу вже існує ваш гурт?
— У 2005 році зібрався основний склад гурту: Кент, MADMAN, Безя, Вітьок, Молодший та Устік. Тоді ми тільки пробивались на реп-сцену, не знаючи жодного з представників івано-франківського репу. З певних причин Вітьок покинув групу. Ситуація змінилась у 2007 році — ми почали займатись творчістю серйозно. І у вересні 2008 року до групи приєднується новий учасник — Макс, екс-учасник групи «VooDoo».
— Чому ви обрали саме реп? Не боїтесь непорозуміннь з боку івано-франківської молоді? Адже у нас реп знаходиться лише в андеграунді, залишаючись невідомим слухачеві.
— Це не ми його обрали, а він тас затягнув! :) Молодь зараз майже вся почала ділитись в різних напрямках музики. Музика зараз є невід’ємною частиною життя практично кожного. Хтось слухає, а хтось робить музику. Це — стан душі... Є така тенденція, що молодь тягнеться завжди до модного, до чогось нового і часто брЄдового по своїй суті. Ми стараємось робити реп і нехай він, можливо, не дуже популярний поки що в Україні (я маю на увазі саме україномовний реп), ми стараємось зробити щось своє, не штучне і не копійоване. Просто робимо свою справу. Час покаже, в Україні реп потрохи набирає обертів і завойовує прихильність молоді. Непорозуміння створюють обмежені і недалекі люди. Ми йдемо своєю дорогою і не зважаємо на всякі дріб’язкові закиди, хоча таких майже й не було в наш бік. Нас слухають і це означає, що це комусь потрібно.
— Хто ж ваші слухачі?
— Нашими слухачами є наші однодумці, яких стає все більше і більше завдяки андеграундним реп-party, які дуже часто проводяться у місті. Також це люди з інших міст, куди ми приїжджали виступати, які скачують нашу музику в інтернеті і взагалі ті, що нас хоч раз чули і знають. Це люди, які розуміють і цінують нашу працю.
— Де ви черпаєте натхнення для текстів? Адже написати текст без натхнення не так вже і легко.
— Будь-де. Буває, що навіть одна фраза з глибоким контекстом може вилитись у пісню. Тексти можуть також народжуватись і під враженнями від виступів, подій, почуттів, переживань.
— Чи хотіли б ви читати російською мовою?
— Ні. Незважаючи на те, що у кожного з нас є якісь пісні чи куплети російською, ми читаємо лише українською мовою.
— Який трек став вашим першим студійним записом?
— «Хіп-хоп не мертвий».
— Кожен гурт має свій найпопулярніший і найкращий запис. Який запис ви вважаєте таким для себе?
— «Невже це рай?».
— У вашому списку треків є роботи з іншими реперами. З ким вам доводилось уже співпрацювати?
— Ми співпрацювали із Mad Cypha, 4FRONT, RClan. У планах є співпраця з такими гуртами, як Antifriz, Enji та Sirius.
— Чи є у вас бажання співпрацювати з відомими виконавцями?
— Ну, точно не з Тіматі :). А якщо серйозно, то немає такої людини чи гурту, бо у нас свій стиль, в якому немає ідолів.
— Якщо вже зайшла мова про записи, то хочеться запитатись — де ці записи створюються?
— Однієї постійної студії у нас немає і тому ми змушені записуватись на різних. Спочатку записувались на «Позитив рекордс», далі продовжили студійну роботу у Львові та Калуші. Але на даний момент ми перебуваємо у пошуку студії звукозапису.
— І, звичайно, жоден гурт не існує без виступів. Який виступ вам сподобався найбільше і чому?
— Мабуть, найкращий виступ був у Новояворівську, на хіп-хоп фестивалі «Теракт». Також хотілося б відзначити виступ у Луцьку на презентації альбому гурту «Лезо». Взагалі усі виступи поза містом є кращими, адже ми знайомимось із новими людьми, виступаємо на новій сцені перед новою публікою, а їхня реакція є зазвичай несподіванкою :). На концертах завжди дружня атмосфера, гостям дійства роблять екскурсії по місту, забезпечують житлом та харчуванням, і це не може не залишити приємних вражень. Щодо івано-франківських виступів, то відзначимо виступ на вечірці «Rap, Hip-Hop & R'n'B fest» у нічному клубі «Вавилон» за сприяння міської влади.
— Але ж не всі виступи є такими ідеальними. Чи є виступи, які вам не сподобались або неприємно вразили?
— Не сподобався виступ у Рогатині на фестивалі «Вест репрезент».
— Чи маєте у планах випуск дебютного альбому?
— Так, плануємо випустити і старанно працюємо над промо-альбомом, який побачить світ в кінці цього року, або в першій половині наступного, 2010 року. Як Бог дасть. До нього ввійдуть наші треки та спільні записи.
— Ви виглядаєте дуже різними. Що ж вас об’єднує?
— Нас об’єднує камера у вязниці часу! :)
|
