«Карпатський вернісаж 2009» — фестиваль майстрів на всі руки |
|
|
|
Автор: Йа_ЯбЛуЧкО_XD, Andy_aka_Andy, Bobo.
|
06.09.2009 р. |
 П’ятий рік поспіль початок осені в Івано-Франківську супроводжується фестивалем народного прикладного мистецтва «Карпатський вернісаж», який проходив 5 та 6 вересня 2009 року. Цьогоріч він був по-справжньому осіннім — майстри привезли з собою щедрий «урожай» виробів із дерева, скла, шкіри, глини й металу, народних музичних інструментів, витинанок, картин, гобеленів, сирних коників, прикрас із войлоку, бісеру та пластику, ліжників, вишиванок і навіть... мальованих та різьблених страусиних яєць! Вперше фестиваль був проведений у 2005 році на площі Шептицького в Івано-Франківську й відтоді не міняє своєї прописки.
На захід цьогоріч приїхали 250 майстрів із 20 областей України та представники з польського міста-побратима Хшанув. Мабуть, не варто й говорити про мешканців міста, гостей і туристів, які прийшли-приїхали-прилетіли на фестиваль.
У програмі вернісажу були: виставка-ярмарок сувенірів та виробів ручного виконання, музично-розважальний концерт, ігри та майстер-класи від ГО «Мистецька Молодіжна Організація «Форумс», виступи лялькового театру ім. М. Підгірянки. На виставці-ярмарку кожен бажаючий міг оглянути та купити будь-яку річ, поки майстри охоче розповідали про «історію» кожного свого виробу від народження до прибуття на прилавок. Деякі умільці показували гостям фестивалю технологію свого ремесла, тож кожен міг спробувати власноруч виготовити якусь незвичайну для себе річ і взяти на згадку.
Народне мистецтво — народу
Метою фестивалю було перш за все збереження та популяризація народних ремесел, широка презентація самобутної культури і технологій українського прикладного рукоділля.
Творчо-художня група з художнього набивання по тканині представила своє незвичайне ремесло усім охочим. За словами керівника групи Дмитра Проціва, за 12 років існування його група об’їздила всю Україну, навчаючи дітей у садках, школах та лікарнях. Діти з захопленням роблять набивні малюнки, адже це зовсім не важко, у чому ми переконались на власні очі. Група також займається благодійністю, навчаючи дітей-інвалідів ремеслу набивання. До речі, роботи можна переглянути в центрі оптової торгівлі «МЕТРО», де діє постійна виставка набитих картин.
Уже традиційними сувенірами, й водночас стравою на фестивалі є «їстівні іграшки» — сирні коники. Але цьогоріч майстрині продавали не лише маленьких коників, але й коників з вершниками та навіть сирних танцюристів. Як розповіла майстриня з Косівщини Марія Петрів, сирні коники можуть зберігатись і 20 років, але при цьому залишатись їстівними. Для цього досить кинути сирний сувенір у гарячу воду на півгодини і він знову готовий до споживання.
Львівський майстер Юрій Данилишин представив на фестивалі свої глиняні прикраси, дитячі народні іграшки, а також сумки з льону, які майстер сам розфарбовує вручну. Під час ексклюзивного майстер-класу репортер НМ власноруч виліпила баранця з глини. На жаль, невеликий дощ та холодний вітер не сприяли ідеальному результату, але іграшка таки вдалася схожою на живого баранця!
Досить різноманітно була представлена й вишивка. Тернопільська майстриня Марія Козловська представила на ярмарку два рушники, які були переможцями всеукраїнського конкурсу на кращий рушник у 1997 та 2005 роках. Також вона вишиває та продає скатертини й серветки. Юна майстриня Марта Цінель із Рожнятівщини займається вишивкою вже п’ятий рік (з третьго класу школи), але її роботи не поступаються в майстерності роботам її бабці, з якою вона приїхала на фестиваль. Дівчина вишиває як картини, так і серветки та рушники. «Як лише має вільну хвилинку після уроків і домашнього завдання, то сідає одразу вишивати», — розповідає бабуся юної майстрині.
Мистецтво різьби по дереву, яке в сім’ї Шкребнюків-Корпанюків є родинним, на фестивалі представив Петро Корпанюк. У його арсеналі були різьблені шкатулки, тарелі, люльки, шахи й навіть... обладинки для книг. За словами майстра, у його родині різьбою займається навіть його дружина. Це й не дивно, адже родинна справа передається з покоління в покоління.
Цікаві вітражні фігурки у вигляді ангеликів представили франківські майстри з вітражу. За їхніми словами, ці милі сувенірні фігурки робляться... із відходів від виробництва вітражів, роблячи його безвідходним.
Франківський майстер Андрій Головань запропонував цілий стенд із сувенірами у вигляді невеликих випалених дерев’яних картинок, які з допомогою магнітів чіпляються на холодильник. Використовуючи дороге обладнання, майстер створює на дерев’яних дощечках будь-який малюнок чи напис, адже випалювання здійснюється лазером. Утім, це не робить сувеніри майстра бездушними, адже ці вироби з вільхи після випалювання мають неповторний запах.
А це ще що таке?.. Як і слід було очікувати, підприємливі українці скористалися велелюдним фестом як місцем непоганого заробітку, тому на площі розмістилися також прилавки з далеко не автентичною сувенірною продукцією — дешеві китайські іграшки видавали себе яскравими люмінесцентними кольорами, яких, на щастя, не побачиш на істинних виробах українських майстрів. Організаторам мало б бути соромно за допущений неприхований продаж «під шумок» безсмакової продукції на такому автентичному фесті.
Стати майстром за 10 хвилин
Таку можливість надавали різноманітні майстер-класи, які цілком безкоштовно проводилися народними майстрами. Під одним наметом розмістилися «майстерні», де умільці демонстрували роботу над прикрасами з войлоку (войлок — фарбована вовна) та розпис гіпсових фігурок. Дівчата валяли войлочні намистинки різних розмірів і типів: звичайні намистинки чи «рулети» — із завитком посередині. Любов Чернікова, куратор войлочного майстер-класу, розповіла, що з цього матеріалу можна робити не лише намисто, а й шапки, сумки та навіть взуття. Переконатись у цьому можна було прямо на «Вернісажі», де майстриня виставила на продаж войлочні намиста, шарфи та сумки. Менші учасники фестивалю розмальовували фігурки звірів та творили пастельні малюнки на тему «Франківськ — ворота в Карпати» під керівництвом Ярослава Булки та Сергія Григоряна. Юні художники признались, що хоч вони малюють цими матеріалами вперше, але це їм дуже до вподоби.
Неофіційний майстер-клас із творення ляльок-мотанок проводила львівська майстриня Зоряна Поточняк. Маленькі франківчанки мотали цю народну іграшку разом із майстринею, а в кінці отримували свій же виріб на згадку про фестиваль. Гончарському мистецтву навчали посеред майдану впродовж усього фестивалю, і близько 10 учасників майстер-класу відправились додому з горщиками, які створили власноруч на гончарному кругу. На спеціальних верстатах майстри-початківці вчилися робити прикраси з бісеру.
Вернісаж музичний
У той час, поки одна частина гостей була на майстер-класах та виставці, інша спостерігала за концертом, що відбувався на сцені. Свої номери першого дня представили «динозаври гармонії» (як їх назвав ведучий) — Державний Академічний Ансамбль Пісні і Танцю, лауреат пісенних конкурсів Юлія Крижалка, муніципальна капела бандуристів та зразковий ансамбль народного танцю «Галицька веселка». Останні підготували глядачам сюрприз — майстер-клас із народних гуцульських танців. Під вечір першого дня артисти івано-франківського театру ляльок ім. М. Підгірянки показали малятам виставу «Сумна, весела казка» та грались у різні ігри з дітворою.
Другого дня на сцену вийшли такі колективи, як ансамбль бандуристів «Намисто» та оркестр народної музики «Рапсодія». Колективи виконали як народні, так і авторські пісні. А на закритті фестивалю лунали голоси маленьких талановитих франківців.
Костя Грек і чебуреки, іграшки «для дітей від десяти до ста» і свищики у вигляді... динозаврів
Реклама на фестивалі була різною, але тихою та спокійною. Проте менеджер львівського письменника Кості Грека мислив по-іншому і на площі Шептицького було лиш чути оригінальні рекламні слогани на кшталт «Хто купує Костю Грека, в того краща дискотека!» Про ефективність такої реклами щиро поділився сам продавець: «Хоча реклама є оригінальною, але на вашому фестивалі результатів не видно!» Звучні зухвалі слогани не на жарт допекли продавцям, і ті почали вигадувати свої, нічим не гірші римовані відповіді: «Досить цього Кості Грека — краще з’їсти чебурека!»
Стенд із химерними іграшками від майстерні «Didika» одразу привернув увагу відвідувачів виставки: яскраві форми, написи та фактури вирізнялися з тематики народних сувенірів. За словами виробників цих кольорових чудасій Іри та Діани, це інтер’єрні іграшки не для дітей, а для дорослих, які просто не хочуть перетворюватися з дітей у дорослих. Кожна іграшка має свою історію й навіть інструкцію з використання. Наприклад, Монстр Лала хоче, щоб його любили і пригортали, а Пан Хламенко носить у себе на спині шматочки спогадів, які нагромадив за життя. Натхнення дівчата черпають із казок, мультиків та навіть дитячих малюнків. «Якось дитинка принесла малюнок — подушечку, а ми його втілили в життя з тією ж формою і фактурами, які вона намалювала», — ділиться нюансами виготовлення Іра. Іграшки дівчата виготовляють, починаючи від зими цього року, але багато інтер’єрних створінь вже знайшли своїх власників та шанувальників.
Оригінальні музичні інструменти представив майстр Роман Мицкан. Це керамічні свищики у вигляді класичних пташок, а також мишок, черепах, сов та навіть динозаврів! Усі вони зроблені на основі глиняного свищика, давнього народнього інструменту. Творіння майстра — не просто іграшки для дітей, але й повноцінні інструменти. Так, усі свищики мають музичний стрій і, відповідно, в руках умілої людини з них може народитись будь-яка мелодія.
|
|
|
