E-makers team
▪▪▪▪▪▪
Група: Технічний відділ
Повідомлень: 1134
З нами з: 21.9.2007
Користувач №: 5
|
У 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала всім державам і зацікавленим організаціям відзначати 10 грудня як День прав людини, який знаменує річницю прийняття Асамблеєю Загальної декларації прав людини 1948 року.
Вперше про права людини заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Минуло ще майже два сторіччя, перш ніж людство прийшло до прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, яка проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність усіх перед законом, право кожного на свободу та особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, незалежно від їх особистих відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн.
Декларація не носить обов'язкового характеру. В основу документа було покладено всі наявні на той момент напрацювання людської думки в даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. В даний час Декларація опублікована більш ніж на 360 мовах і є документом, перекладеним на найбільшу кількість мов світу, що свідчить про її універсальний характер і масштаби її поширення. Загальна декларація прав людини стала базовим міжнародним кодексом у галузі прав людини, на основі якого здійснювалася розробка інших міжнародних угод.
16 грудня 1966 Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, які набули чинності у 1976 році. Укладені під егідою ООН чотири міжнародних докумени (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; Факультативні протоколи до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права) часто називають Міжнародний білль про права людини ( International bill of human rights). На основі цих міжнародних документів Рада безпеки ООН може застосовувати примусові санкції проти тих режимів, які допускають явні порушення прав людини.
За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний комісар ООН з прав людини. Верховний комісар подає доповіді Комісії з прав людини ООН, а через ЕКОСОР направляє їх Генеральній Асамблеї. Верховний комісар повинен вживати заходів щодо серйозних порушень прав людини і вживати попереджувальні дії. Загальний рівень співробітництва держав у галузі прав людини доповнюється регіональним, що дає можливість враховувати політичні, історичні, культурні, економічні особливості регіону та відображати все це в прийнятих документах. До них, зокрема, відносяться Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, Європейська соціальна хартія 1961 року, Американська конвенція про права людини 1969 року, Африканська хартія прав людини і народів 1981 року, Арабська хартія про права людини 1994 року.
Права людини в галузі освіти, культури, науки передбачені в конвенціях, прийнятих в рамках ЮНЕСКО. Зокрема, в 1960 році була прийнята Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти. Такий дискримінацією є всяке розходження, виключення, обмеження або перевага, мета або наслідок якого полягають у знищенні або порушення рівності відносин в галузі освіти, що проводяться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, економічного становища або народження.
|
