Українська Повстанча Армія, скорочено УПА, – це українська військова формація під час Другої світової війни, основною базою оперативних дій якої була територія Західної України, але вона була також активною в центральних областях України та в Польщі. Її відділи рейдували в Білорусь, Чехословаччину та Румунію. Метою УПА було створити українську самостійну соборну державу, i для здійснення цього вона від 1942 року боролася спочатку з гiтлерiвсько-нацистським, а опісля від 1944 до 1949 року із сталiнсько-комуністичним режимом. Офіційною датою народження УПА є 14 жовтня 1942 року.
УПА зродилася зі збройних відділів, які організувалися на Поліссі та Волині в 1942 році для оборони українського населення проти насильств німецької влади i червоних партизанів. Початково ці збройні відділи діяли під керівництвом чи впливом кількох різних політичних угруповань. Літом 1943 року всі відділи на Волині i Поліссі були об'єднані під назвою УПА та командуванням полковника Дмитра Клячкiвського – "Клима Савура", який був провідником ОУН на тому терені. Рівночасно організація збройного спротиву поширилася на Галичину та на центральні області України. Так, що восени 1943 року всі західні та частина центральних земель (до Умані) були охоплені українським національним повстанським рухом.
