Наше Місто Івано-Франківськ - Форум
Привіт, Гість
( Вхід | Реєстрація )
 
Форум Блоги Анонси Статті Погода Пошук Галерея Карта Довідка Транспорт
Календар подій

Із Станиславівської тюрми втік Мирослав Січинський - вбивця Анджея Потоцького (Загальна подія)

IF_TemplaR
Дата події: 10 Листопад 2008 (Одноденна подія)


Новенький

Група: Мешканець
Повідомлень: 20
З нами з: 14.10.2007
Користувач №: 39

Січинський Мирослав Миколайович — український громадсько-політичний діяч.

Народився в сім'ї священика, громадського діяча, посла Галицького сейму. Двоюрідний брат Володимира Темницького — голова Української соціал-демократичної партії (УСДП) Галичини, міністр іноземних справ УНР (1919). Навчався у Коломийській та Перемишльській (нині Перемишль, Польща) гімназіях, на філософському факультеті Львівського та Віденського університетів. Належав до УСДП Галичини, брав активну участь у її діяльності, зокрема виборчих кампаніях.

На знак помсти за кривди місцевої польської адміністрації українському населенню краю та фальсифікацію нею виборів до австрійського парламенту 12 квітня 1908 застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького в його робочому кабінеті (існують й інші версії мотивів його вчинку). Хоча відповідальність за цей акт не взяла на себе жодна політична організація, його схвально сприйняли радикальні українські партії та діячі, переважна більшість галицьких українців. Митрополит Андрей Шептицький, все духовенство та лідери національно-демократичної партії суворо засудили вчинок М. Січинського як прояв політичного терору.

Однак цей осуд підживив неприхильне ставлення українців до польського панування в Галичині та пропольської орієнтації окремих українських політичних кіл. Широкий загал українського громадянства однозначно підтримав М. Січинського. Народ по селах співав: «Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє!», дітям масово почали давати ім'я Мирослав. Варто зауважити, що після 12 квітня містами Галичини прокотилася хвиля антиукраїнських погромів.

М. Січинський був заарештований і засуджений до смертної кари, яку цісар через міжнародний резонанс справи замінив на 20-річне ув'язнення. У 1911 Дмитро Вітовський та Микола Цеглинський організували його втечу. За допомогою двох наглядачів-українців 10 листопада він втік з в'язниці у Станиславові (нині Івано-Франківськ) і разом з ними нелегально виїхав до Норвегії, а згодом — до Швеції, звідти у 1914 — до США.
Назад
RSS Текстова версія форуму; Котра година: 22.11.2017, 1:57