Драконоподібний мамонт
▪▪▪▪▪▪
Група: Технічний відділ
Повідомлень: 1486
З нами з: 21.9.2007
Звідки: Франик
Користувач №: 4
|
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.) В Римі жила благочестива вдова Софія (ім'я Софія означає мудрість). У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія та Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив'язуватися до земних благ. Слух про належність до християнства цього сімейства дійшов до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер та виховали їх мати. Усі четверо стали перед імператором і безбоязно сповідав віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим в Нього.
Здивований сміливістю юних християн, імператор підіслав до них одну язичницю, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними, і полум'яніючі вірою сестри християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ. «У нас є Бог Небесний, - відповів вони, - його дітьми ми бажаємо залишитися, а на твоїх богів плюємо і погроз твоїх не боїмося. Ми готові постраждати і навіть померти заради дорогого нам Господа нашого Ісуса Христа ».
Тоді розгніваний Адріан велів піддати дітей різним тортурам. Кати почали з Віри. Вони на очах у матері і сестер стали нещадно її бити, відриваючи частини від її тіла. Потім вони поклали її на розпечені залізну грати. Силою Божою вогонь не заподіяв ніякої шкоди тілу святої мучениці. Збожеволілий від жорстокості Адріан не розуміють чудом Божим і велів кинути дівчинку в казан з киплячій смолою. Але з волі Господньої казан охолодився і не заподіяв ніякої шкоди. Тоді її присудили до усічення мечем. «Я з радістю піду до улюбленого мого Господа Спасителя», - сказала свята Віра. Вона мужньо схилила свою голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші сестри Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібні їй муки. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відрубали мечем голову. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми. Страдниця похоронила чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих. Постраждали вони в 137 році.
Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, - 10, а молодшій, Любові, - лише 9 років. Так три дівчинки і їхня мати показали, що для людей, які є у благодаті Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не є перешкодою до прояву сил духу і мужності. Їх святими молитвами Господь нехай зміцнить і нас в християнській вірі і в доброчесного життя. Мощі святих мучениць з 777 року спочивають у Ельзасі, у церкві Ешо.
|
