Драконоподібний мамонт
▪▪▪▪▪▪
Група: Технічний відділ
Повідомлень: 1486
З нами з: 21.9.2007
Звідки: Франик
Користувач №: 4
|
Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія (1074, пам'ять 3 травня) і став послушником. Постриг Преподобного Нестора наступник преподобного Феодосія, ігумен Стефан. При ньому ж він був посвячений у ієродиякона. Про його високої духовної життя говорить те, що він у числі інших преподобних отців брав участь у вигнанні біса з Микити затворника (згодом Новгородського святителя, пам'ять 31 січня), захопленого іудейським мудруванням.
Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднаний зі смиренням і покаянням. У монастирі преподобний Нестор ніс послух літописця. У 80-х роках він написав «Читання про житіє і погубленії блаженних страстотерпців Бориса і Гліба» у зв'язку з перенесенням їх святих мощей до Вишгорода в 1072 році (пам'ять 2 травня). У 80-х роках преподобний Нестор склав житіє преподобного Феодосія Печерського. Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання до 1112-1113 років «Повісті временних літ». Надзвичайно широке коло джерел (попередні російські літописні зводи і оповіді, монастирські записи, візантійські, різні історичні збірки, розповіді старця-боярина Яна Вишатіча, торговців, воїнів, мандрівників), осмислених з єдиною, суворо церковної точки зору, дозволив преподобному Нестору написати історію Русі як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду. Чернець-патріот викладає історію Руської Церкви у головних моментах її історичного становлення. Він говорить про першу згадку російського народу в церковних джерелах - в 866 році, при святом патрiарха Константинопольського Фотія; оповідає про створення слов'янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм, про Хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі. Літопис преподобного Нестора зберегла нам розповідь про перший православному храмі в Києві (під 945 роком) про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників (під 983 роком), про «випробування вір» святим рівноапостольним Володимиром (986 рік) і Хрещення Русі (988 рік). Першому російському церковному історику ми зобов'язані відомостями про перших митрополитів Російської Церкви, про виникнення Печерської обителі, про її засновників і подвижників. Час преподобного Нестора було нелегким для Руської землі і Руської Церкви. Русь шматували князівські міжусобиці, степові кочівники-половці хижими набігами плюндрували міста і села, гнали в рабство російських людей, палили храми й обителі. Преподобний Нестор був очевидцем розгрому Печерської обителі в 1096 році. У літописі дано богословське осмислення вітчизняної історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм «Повісті временних літ» ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності. Преподобний Нестор помер близько 1114 р, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження своєї праці. Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, яка надала сучасний вигляд «Повісті временних літ», ігумен Мойсей Видубицький, який продовжив її до 1200 року, нарешті, ігумен Лаврентій, який написав у 1377 році найдавніший з дійшли до нас списків, що зберегли «Повість» преподобного Нестора ( «Лаврентіївському літопис»). Спадкоємцем агіографічної традиції печерського подвижника став святитель Симон, єпископ Володимирський (1226, пам'ять 10 травня), рятувальник «Києво-Печерського Патерика». Розповідаючи про події, пов'язані з життям святих угодників Божих, святитель Симон нерідко посилається, серед інших джерел, на Літописі преподобного Нестора. Преподобний Нестор був похований в Ближніх печерах преподобного Антонія Печерського.
|
