Драконоподібний мамонт
▪▪▪▪▪▪
Група: Технічний відділ
Повідомлень: 1486
З нами з: 21.9.2007
Звідки: Франик
Користувач №: 4
|
Так вийшло, що на Русі Святого Димитрія Солунського особливо шанували. З одного боку, це святий-воїн, а воювати нашим предкам доводилося чимало. З іншого, передавали, ніби за походженням Димитрій, хоч і жив у грецьких Салоніках, був слов'янин. Його сприймали як заступника і помічника слов'ян, який іноді допомагає їм проти самих греків. Свідчення цього можна знайти в літописному оповіданні про те, як Олег розгромив Константинополь в 907 році: «злякалися греки і говорили: це не Олег, але святий Дмитро посланий на нас від Бога».
Є ймовірність, що батьки Димитрія були слов'янами (слов'янські племена мали звичай селитися недалеко від Салонік і займалися торгівлею. Деякі вчені вважають, що завдяки цьому Святі Кирило і Мефодій з дитинства були знайомі зі слов'янською мовою: треба ж було якось порозумітися з торговцями на ринку). Вони вірили в Христа, будували своє життя за приказами та мали в будинку невелику церкву. У ній і хрестили сина Димитрія. Батько був впливовою людиною - проконсулом (верховним правителем) Фессалонік, таємно сповідував християнство. Коли він помер, імператор познайомився з Димитрієм і передав йому місце проконсула: молодий чоловік був розумний і талановитий і, напевно, добре знав усе, що стосується посади проконсула. Існувало одне «але», про яке Галерій Максиміан не підозрював: новий правитель Фессалонік був християнином.
На відміну від батька, молодий Димитрій не став приховувати свою віру і відразу ж відкрив себе як християнина перед своїми підданими. Можна уявити, наскільки суперечила цьому чесному і правдивому юнакові перспектива жити, постійно приховуючи від інших - своїх ближніх - найдорожче і головне, що в нього було - віру. Можна сказати, Димитрій зовсім не дбав про те, як догодити імператорові, здобути побільше цінностей собі і своїх сім'ї і просто продовжити життя. У серці його жила віра, в руках були величезні можливості, які давало місце проконсула. І Димитрій вирішив використати їх для проповіді. У «Житії Димитрія Солунського» він іменується «другим апостолом Павлом». Павло заснував у Фесалоніках громаду християн, Димитрій значно її збільшив. І, як і Павло, загинув смертю мученика.
Імператор був у гніві, довідавшись про проповідництво проконсула. Максиміан саме повертався з походу в Причорномор'ї, і вирішив разом з усім військом відвідати Салоніки. Димитрій спокійно звелів слузі роздати все майно жебракам ( «Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства небесного») і став постом і молитвою готувати себе до неминучої смерті. За наказом імператора скинутого проконсула ув'язнили, а на світанку 26 жовтня (8 листопада) пройняли його тіло списами. Тіло Святого великомученика Димитрія викинули на поживу диким звірам, але солунські християни взяли його і таємно поховали. При святому рівноапостольному Костянтині (306-337) над могилою Святого Димитрія побудували церкву. Сто років по тому почали зводити новий храм і знайшли його нетлінні мощі.
|
