I'm Mr. NetStar :)
▪▪▪▪
Група: Модератор
Повідомлень: 219
З нами з: 14.1.2008
Користувач №: 89
|
Українські землі в першій половині XVII століття входили до складу Полину, Угорщини, Османської імперії та Росії, причому найбільша частина Україні - від Карпат до Полтави і від Чернігова до Кам'янець-Подільського - залишалася під владою Польщі.
Зростання магнатського і шляхетського землеволодіння на Україні супроводжувалось збільшенням селянських повинностей. Крім виконання панщини, селяни були зобов'язані поставляти на панський двір хліб, птицю, яйця.
Особливо важким було становище селян в маєтках, що здавались в оренду купцям, лихварям або шляхтичам. Прагнучи у найкоротший термін з лишком відшкодувати орендну плату, орендар хижацьки експлуатував маєток і нерідко начисто спустошував господарства селян. Щоб запобігти втечі кріпаків, орендарі часто висилали селян на роботу в кайданах і тижнями не відпускали їх з маєтків. За найменший непослух селянин міг зазнати жорстокі тортури. Непокірних пани наказували вішати і садити на палю.
Майже в такому ж безправному становищі перебували мешканці міст - міщанам.
Важке становище українського народу посилювала панівна в країні феодальна анархія. Селяни терпіли не тільки від своїх панів, але і від постійних наїздів «чужих» феодалів. Збройна боротьба між окремими шляхетськими угрупованнями розоряла українські села та міста. Постійною загрозою були і грабіжницькі вторгнення татарських загонів.
Опір українського народу цьому свавіллю посилився наприкінці XVI і в першій половині XVII століть, коли на Україні одне за іншим спалахували повстання селян, козаків і міщан. У 1648-1654 роках це вилилося в широку визвольну війну, очолену видатним державним діячем і полководцем Богданом Хмельницьким.
Вдалі військові дії, дипломатичний розрахунок, прозорливість Богдана Хмельницького допомогли йому здобути ряд славних перемог у війні з військами Речі Посполитої. І хоча до заслуг Хмельницького ставилися суперечливо, чекали його в Києві як визволителя України.
2 січня 1649 Хмельницький в'їхав до Києва, де його зустріли з тріумфом і урочисто.
Правда, поляки незабаром ініціативу взяли у свої руки. І Хмельницький змушений був звернутися до російського царя з проханням прийняти козаків під свою опіку.
|
