ревнують коли не впевнені і не хватає розуму якось це обсудити.

От я трішки ревнива, але то певно більше не ревність, а самонакрут. Нафантазую собі всякої х..ні, що аж потім самій смішно з того, і противно до того ж(
А от чоловіку невідоме таке поняття, як "ревність". Хоча він знає, що я люблю і пофліртувати, і потерендіти з чуваками(звичайно в розумних межах).

Це повідомлення відредагував novara: 8.7.2010, 17:15

ЛЮБОВ ПРИЙШЛА?

Прийди, любов! Прийди! - Благають серце серіали.
Ось навіть Тропіканка марить про любов щодня.
Тож вирішила я, коли це модно так вже стало, -
Себе одну кохати палко, - й не шукати щастя навмання…

Отож - себе люблю, себе ж одну ревную;
Люблю себе і вдома, і в гаю.
Люблю себе, коли з тобою я танцюю,
Люблю себе, коли сама собі у дзеркало пою!

Навіщо ще когось любити? Честі забагато!
Нікому і нічого задармА, не винна я!
Навіщо про любов безвільно парубкам співати?
Обличчя колір зберегти повинна – ой-ля-ля!

Сьогодні посміхнуся, граючи, - тобі.
А завтра ревнощі в душі чужій я розпАлю…
Немов метеликів здолає всіх вас полум’я любові.
Я ж, - посміхаюсь таємниче, мов Джоконда, бо одну себе люблю…

Тож марно ти пісні співав мені - про ніч похмільну!
Пішов би ти до біса зі своїм коханням! - А доки…
Са-ма. Се-бе. Лю-блю. Ревную себе вільно.
І проживу отак до ста своїх років…

ревнощі це наш природний рефлекс, оскільки від народження у нас з`являється власність /спочатку вона не значна, а з часом вартість власності зростає/. У взаємовідносинах нас також переповнює почуття втрати власності, тобто ревнощі. Ревнощі - це одна із форм страху. Страх небажаних змін і викликає ревнощі.