Що таке Веб 2.0? На жаль, досі не з'явилося аналітичної статті на дану тему в Уанеті, проте сподіваюся, що скоро така стаття буде написана (знаю, що один мій колега готує таку статтю). Проте коротко зупинитися на цьому понятті ми можемо і тут.
Отже, на мою думку до Веб 2.0 відносяться сайти, основною характеристикою яких є те, що наповнення сайтів формується власне самими користувачами сайту. Як правило, таке формування виглядає як накопичення дописів користувачів, проте інколи можуть мати місце інші методи формування контенту.
Усі інші характеристики (як то технології AJAX, особливості дизайну і тп) – вторинні.
Що ж тоді відноситься до Веб 2.0? Впорядкуємо за значимістю (принаймні для України):

Форуми
Блоги
Вікіпедія
Соціальні мережі
Системи закладок
Аукціони
Інше подібне.

Причому, важливо відзначити, що ключовими моментами успіху проекту Веб 2.0 є якість (достовірність, корисність, якість викладення, оригінальність, актуальність тощо) та повнота (повнота охоплення предметної області, відсутність "білих плям" тощо) інформаційного наповнення проекту. Про можливі шляхи підвіщення указаних показників поговоримо іншим разом, проте суттєвим моментом тут є наступне: реально значимим сайтом класу Веб 2.0 є сайт, який має певні мінімальні вказані показники.
Ще один момент. Реально сайт відноситься до Веб 2.0 лише якщо над ним працює спільнота. Блог одного користувача без жодних коментарів до Веб 2.0 може бути віднесеним лише умовно.
Що ж ми отримуємо в проекції на Україну?
Отримуємо наступне.
Для України проекти Веб 2.0 є найреальнішим шляхом розвитку сегменту WWW. Причина проста – економічна. Україна не має зараз ресурсів, які можна інвестувати в потужні конкурентноздатні традиційні проекти (портального типу). Точніше – нема ресурсу постійно підтримувати потужний інформаційний потік на таких ресурсах.
Проте в Україні важко сформувати вітчизняний проект класу Веб 2.0. Основні причини:
Мова
Ментальність
Культура (безкультур'я)

Мова. Тут усе просто і дуже прикро. Українці прекрасно володіють іноземною (російською) мовою і схильні шукати себе в більшому інформаційному масиві (в Рунеті). Тобто практично з любої практичної тематики (окрім державно-залежних, наприклад економічне законодавство чи спорт) зараз українцю цікавіше та краще читати російські сайти. Там більше матеріалів. А раз читати – то і дописувати. Крім того, є рад допоміжних механізмів, які підтримують таку тенденцію (зокрема, мовні переваги при роботі з пошуковими системами).
Оберненого потоку (росіяни на українських сайтах) практично нема. Тому українські користувачі "переливаються" з Уанету в Рунет, що призводить до реального зменшення активності на вітчизняних сайтах. Особливо це болюча проблема для форумів (які власне і складають основну множину потужних сайтів класу Веб 2.0).
Власники українських сайтів пробують компенсувати втрати "грою на чужому полі" – залученням російськомовних користувачів та просто росіян. Проте така позиція в результаті призводить до поступового репозиціонування сайту з українського на "периферійно російський" (якщо він розвивається), або просто до деградації (якщо розвитку немає).
Ментальність. Будь-яка спільнота повинна мати певні спільні цінності. У українців тут суцільні проблеми. В результаті на самому спеціальному фаховому форумі рано чи пізно піднімається якесь політичне питання, з якого розпочинається сварка, образи, а в перспективі – розвал спільноти.
Безкультур'я. Це також факт. Часте вживання лайки, нецензурщини, фені і тп відлякує від сайтів тих, хто міг би їх прикрасити та збагатити – вчених, політиків, діячів культури, представників влади. Їм просто статус не дозволяє приймати участь у "такому".

Що ж робити? Які перспективи?

Перша і сумна теза – тенденція не нашу користь. І немає легких шляхів виправлення ситуації. Усі заходи зводяться до одного спільного знаменника: потрібно важко постійно та системно працювати (притому часто на абсолютно неприбутковій основі) над наповненням Інтернету якісною україномовною інформацією.
У наведеному вище реченні є два ключові слова: "україномовна" та "якісна".
Без створення критичної маси україномовної інформації українські користувачі не змінять своїх мовних уподобань у читанні, а значить і у писанні в Вебі.
При втраті якості наповнення межа "критичності" різко зростає, і може стати в принципі недосяжною для української нації. Під "якістю" в цьому сенсі розумію правдивість, коректність, актуальність, повноту, унікальність інформації.

Ще раз повторю – створення такого наповнення є некомерційною задачею, і зазвичай ніяких суттєвих матерільних дивідентів в короткій перспективі не дасть. Але робити це потрібно. Принаймні, якщо ми хочемо, щоби українська нація зберігала ідентичність в умовах розвитку Мережі.

Хто мав би координувати та провадити таку роботу? Очевидно, держава. Проте, тут можна поки що "розслабитися". Навряд чи наша бюрократична система виявить бажання брати участь у такому демократичному явищі як форуми та інші види спільнот.

Залишаються колективи ентузіастів. Я в першу чергу апелюю до авторитетних "реальних" спільнот, членами яких є активні та авторитетні члени суспільства. Часто такі спільноти зараз перебувають в "летаргічному" стані, не маючи достатньо матеріальних ресурсів для просування своїх цінностей. Саме їм Мережа та Веб 2.0 дає можливість з мінімальними фінансовими затратами повернутися до головної течії суспільного життя.
Прикладами таких спільнот я міг би назвати Товариство Української Мови, Наукове Товариство Шевченка, інші подібні об'єднання, політичні об'єднання "другої ліги", клуби "за інтересами" тощо.
Крім того, в процес мали би втягуватися наукові та освітні заклади, релігійні об'єднання, бізнес-структури.
З другого боку, така діяльність на якісними та змістовними Веб 2.0 проектами була би вкрай важливою для української нації в умовах, коли вона розпорошується по різних країнах та континентах. Згадані технології могли би стати "клеєм" для духовної цілісності нації в 21 сторіччі.
©Андрій Пелещишин
http://www.nauka-online.org

Український web 2.0
Існує 4 кити, на яких тримається web 2.0 і які його характеризують.
* Wikipedia — вільна енциклопедія.
* Digg — соціальні новини.
* Delicious — публічні закладки.
* LinkedIn — соціальна мережа.

Оскільки в Україні не існує власних оригінальних розробок web 2.0, то аналізуючи рівень справ у цій галузі треба покладатися на локалізації вищеназваних "китів". Кожен з них має свою українську історію.
Українська версія Wikipedia з'явилася найпершою, деякий час була найбільшою на пострадянському просторі, продовжує регулярно поповнюватися та розвивається доволі рівномірно.
Українська версія Digg — Н+ — з'явилася зовсім недавно. Саме її появою викликаний цей запис, тому нижче міститься більш докладна інформація про неї.
Українські Delicious та LinkedIn ще не з'явилися.
Є також одна деталь, яка об'єднує весь український web 2.0 — якість всіх продуктів дуже низька. І наочним доказом цього є Н+.

Н+ відкрився 24 серпня цього року. Це сайт новин, на якому роль редакторів виконують самі користувачі. Вони додають новини і голосують за них. Таким чином формується список популярних новин, які з'являються на головній сторінці. Вперше таку ідею втілили у життя на сайті Digg.com, який вже став одним з найпопулярніших сайтів у США і за кількість відвідувачів обігнав CNN.com.

Н+ побудований на системі Pligg (обмежена копія Digg з відкритим кодом). Власники Н+ — взяли Pligg, переклали його українською, змінили кольорову гаму та створили свій логотип. Але ці зміни дуже низької якості. Основні кольори — жовтий та блакитний. Але градієнт жовтого (від яскраво-жовтого до помаранчевого) вийшов дуже ядучим. На додаток, він зовсім не компонує з градієнтом сірого. Така кольорова гама не приваблює, а відштовхує користувачів. Якість перекладу також низька, залишилося багато ознак від оригінальної версії (наприклад, Цього Місяця), зустрічається багато помилок. Це також не додає бажання частіше користуватися цим сайтом.
У змістовній частині, яка, безперечно, є головним показником корисності сайтів новин, теж багато проблем. Для того, щоб проекти web 2.0 працювали як слід, вони повинні мати велику базу користувачів. Привабити користувачів можна оригінальною ідеями, оригінальним виконанням або гарним виглядом. Н+ позбавлений всього цього, і як наслідок кількість користувачів дуже низька. Найпопулярніша новина має лише 17 голосів, у середньому популярні новини отримують 5-7 голосів. Через низьку кількість користувачів отримуємо низьку якість популярних новин. Через цю ж причину маємо порушення і однієї з головних ознак Digg — найбільшу кількість голосів новина отримає після того, як потрапить на головну сторінку. У випадку з Н+ основну кількість голосів новина отримає до того, як потрапити на головну сторінку, потім зріст популярності або зупиняється, або відбувається дуже повільно.
Крім того, на прикладі Н+ можна побачити прислів'я "На безлюдді і Хома — чоловік" у дії — велику кількість популярних новин складають російськомовні.

Отже, основні вади українського web 2.0:
Мала увага розробників та інвесторів до цього сегмента ринку.
Низький рівень якості проектів web 2.0.
Низький рівень зацікавленості користувачів у проектах web 2.0.

Сумно. Але змінити цю ситуацію можна. Спробуйте почати активно користуватися Н+ — додавайте свої новини, голосуйте за вже додані, таким чином вбиваючи двох зайців:
- якість новин на сайті буде покращуватися;
- активність користувачів збільшить шанси на появу нових, якісніших проектів web 2.0.
http://didaio.livejournal.com