Привіт, Redshift! Як я тебе розумію! Від коли розійшлася з своїм першим і, на цей момент, останнім хлопцем - ні з ким не можу завязати довготривалих стосунків. А зустрічання 2-3 тижня - це не стосунки... Про що поговорити - болюча тема, як і куди піти. Ти хочеш на природу послухати спів пташок, а він в прокурений кабак подивитися на п"яні мармизи інших відвідувачів, тощо...
Навчитися спілкуванню не можна. Адже людина прагне спілкуватися про те, що їй цікаво. А спілкуватися про те, що анітрохи не хвилює - довго не вийде. Вихід лише один - жити заради свого захоплення, віддавати весь час своєму захопленню, зробити його змістом свого життя, поки не зустрінеш людину, яка б теж захоплювалася тим самим. Тоді одразу відпадуть питання: "а з чого почати розмову? А як її підтримати?", тощо
Головне чекати. А думаючи про свою самотність, згадай напис на кольці Соломона: "Це мине". Мало в кого доля провести життя а-ля монах. Треба вірити, що от-от Доля зведе тебе з тою єдиною.
І, я тебе прошу, не варто приймати в свої обійми першу зустрічну! Цим ти тільки обманюватимеш дівчат і самого себе. Самотність треба перетерпіти. А потім звикаєш і... Любовь нечаянно нагрянет, когда её совсем не ждешь (с)
Це повідомлення відредагував Ptashechka: 24.6.2012, 10:29