Борисе! Я, здається, - всцявся!.

З ЦИКЛУ: "Легенди в/ч безвісного полустаку".


…Сергій Іванович напівопритомнів-напівпрокинувся-напівжахнувся від НЕСПОДІВАНКИ, лежачи в майже абсолютно темному і теплому /а, значить, - в замкнутому, житловому просторі /приміщенні/, лівою рукою відчуваючи під собою жорстку суху матір'яну основу ложа, лівим вухом уловлюючи рівне сопіння сплячого Бориса… А опритомнів він від того, що його права рука уві сні сповзла з матір'яної підстилки на рівні особистого паху і в'їхала /о Боже!/ у калюжку щільно теплої і /як відразу в ту мить здалося!/ каналізаційно-мочо смердючой рідини!
Сергій Іванович миттєво допркинувся, доопритомнів, дожахнувся і на 22,5 секунді шаленого аналізу ситуації, раптом басовито заголосив все голосніше і голосніше, намагаючись водночас розбудити сплячого поряд Бориса лівою неспаплюженою рукою: "Борисе! Боря! Я здається усцявся! Боря! Усцявся я… Уууу…»
*****************
…Початок грудня 1976 року. Двоє військових командированих вийшли через прохідну номер один ленінградського заводу "Севэлектро" з почуттям майже виконаного обов'язку. Замовлення розміщене: після завтра індивідуальні деталі для спеціального устаткування військової частини будуть виготовлені і можна буде їхати додому - у свою В/частину - на рідний полустанок, не позначений на жодних цивільних мапах, - в Одеський військовий округ.
…Одже вийшли двоє командированих : лейтенант Борис Брынзюк і прапоршик Сегій Іванович Дорошенко, якого усі так і називали з самого молоду, як прізвиськом, - "Сергій Іванович" - за життєву, не по роках розсудливість, дійшлість, багатодумність, добродушність і патологічне неприйняття по життю гумору. І Сергій і Борис були молоді, неодружені, повні надій і спрямувань. А зараз ще й мали добу відпустки в Ленінграді - доки їх деталі виготовлялися на заводі.
… Лейтенант Ігор Пекарний з радістю прийняв дорогих гостей у своїй новій однокімнатній ленінградській квартирі на 9-му поверсі, тільки що сданого в експлуатацію 12-ти поверхового будинку. А гостями були Борис Брынзюк /однокурсник Ігоря по військовому училищу/ і його друг Сергій Іванович Дорошенко.
…Гарненько так посИділи до півночі, "умовили" дві півлітровочки, потім ще одну - під бідончик знаменитого ленінградського розливного пива, яке, як здавалося, продавалося на кожному ленінградському перехресті. Дружина Ігоря виявилася до того ж професійним кулінаром, тому і з закускою проблем теж не було… Гостям ж для нічного відпочинку - постелили постіль прямо на кухні, уклавши на підлогу два армійські матраци з простирадлами і ковдрами.
****************************
"Боря! Борисе! Я… кажисяся-ся… ...всцявся! Боря! Твою Матір!.. Усцявся я. Уууу."... - видавив напівчленороздільно, але голосно прапорщик Дорошенко, а у відповідь:
"Дістав ти, Сєрьога!.. Не може того бути! Спи, завтра розберемося. Зараз іще усіх хазяїв спонукаємо…". - Брынзюк перекинувся на інший бік і захріп по дорослому.
"…Ну, не може цього бути, Боря, ні! Ну, не міг я стільки насцять., - аж по лікоть - у горизонтальній диспозиції! Ну, не міг! Навіщо ж так багато насцявати?.. Уууу, усцявся таки"… - і толконув Бориса так, що той навіть відразу напівпідвівся: "Так уключи світло!"…
А світло раптом включив розбуджений розбірками на кухні хазяїн кватиры Ігор:
…На кухні біля "спального розташування" гостей трохи коливалася і потихеньку збільшувалася калюжа теплющої, смердючої, іржавинно-темно-коричньової рідині від батареї центрального опалювання, що раптом серед ночі почала підтікати…

Це повідомлення відредагував ozeryanko: 7.12.2013, 8:59

Що таке вживаєш? Що таку штупу пишеш?

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Вживаю у лазні по суботах пиво з прищепом...
А ось що ти вживаєшь? Бо ти єдиний, хто відповів на форумі на мої балачки у цьому році!
Дякую!

Наразі форум, дісно, мертвий... Раніше тут було весело, багато народі і цікавих тем.

Вживаю, алкоголь, деколи і все:-)

Твій пост місцями смішний і було враження, що він написаний під впливом легких нарКотиків.