Ми досить часто шукаємо собі взірець, еталон, на якого б можна було рівнятись, - свого кумира? Це може бути будь-хто! Інколи ці люди стають для нас ідолами, чи варта так сильно ідеалізувати людей на яких ми рівняємось, адже біблія говорить "не створи собі ідола", чи можливо краще просто жити, і робити себе кращим? Яке ваше ставлення до всього вищесказаного?

P.S. Знайшов невеличкого віршика про кумирів, читайте!



Анастасія День

Йдучи за кимось завжди будеш відставати на сходинку.
А якщо бути собою, вдосконалювати себе і йти тільки своєю дорогою, добиваючись мети та йдучи до цілі й сам станеш кумиром для когось.
Не маю жодного бажання наслідувати когось, люди, що знаходять чи обирають кумирів сліпі дивлячись на їх помилки і часто їх повторюють, мене більше приваблює бути кумиром для когось=)))
А ще більше... розуміти, що ти цього дійсно вартий.

Але ж кумири, як ти сказала, роблять помилки, чи згідна ти на те щоб твої прихильники робили ж ті помилки що й ти?

За це я вже не відповідаю, оскільки живу для себе, а не для людей, які збоку дивляться на мене і навіть якщо роблять певні висновки для себе чи копіюють риси. Треба мати свою голову на плечах і керуватись суто з власних поглядів та принципів, а не дивлячись на інших вважаючи їх ідеальними.

Не бачу нічого поганого в певному наслідуванні (в не зовсім прямому значенні).
От наприклад, Вірастюк, брати Кличко подають приклад молодим людям, що цікавляться спортом. Заохочують їх бути такими як вони, бути кращими за них!

Хоча, перефразовуючи слова Das_Licht,
До всього треба мати розум.

я проти людської сліпоти.

і слова "кумир", якщо чесно навіть нема в мому лексиконі). Та я захоплююсь багатьма історичними постаттями, визнаю їх життєву силу чи мудрість, серед моїх знайомих Бог послав мені багатьох людей гідних наслідування. 

та я все ж ніколи навіть не задумувалась, що можна закрити власну книжку, і почати жити за чужими правилами)

"кумир"-це вже щось таке дуже у фанатичному плані...тобто ти є фанатом якоїсь особи...
ніколи б не хотіла,щоб мене наслідували і копіювали...
не тому, що, можливо, я якась погана людина....
а просто я особистість...і аж ніяк не бажаю бути повтореною, або повторювати за кимось...
від цього нічого не зміниться, я не стану на місце свого кумира, а мій фанат, не буде мною...

Є багато людей, від яких я хотіла би навчитися того чи іншого. Оскільки це моє власне прагнення, то не бачу в цьому нічого поганого. Зрештою, в загальному це все одно буду саме я. Але просто копіювати чийсь вигляд, поведінку чи погляди - для чого? Копія завжди гірша за оригінал, та й взагалі це, як на мене, недоцільно і ще й смішно виглядає.

Це повідомлення відредагував Nuriko: 24.8.2008, 13:22

тільки без фанатизму. Люди, котрими захоплюєшся, потрібні, особливо десь у підлітковому віці або при виході з нього, коли ти свідомо починаєш формувати свою особистість. І тоді приклад іншого для тебе як мета і не дає збитись з дороги. Але, певна річ, треба мати свою голову на плечах, бо двох однакових людей нам маи не потрібно, та й це неможливо. До того ж, всі роблять помилки, ідеальних немає. Тим більше, те, що добре для одного, може вийти на зле для іншого.

незабуваймо про релігійних кумирів накшталт:Ісус,Сіддхартха,Рамакрішна,Лао-Цзи,Далайлама і багато інших.))кажете не треба кумирів?)поясніть це 80%планети Земля))

ну якшо людина християнин, то я не думаю шо Ісус для неї є кумиром і .тп.
а от для фанатиків напевно шо кумири

\ну якшо людина християнин, то я не думаю шо Ісус для неї є кумиром і .тп.
а от для фанатиків напевно шо кумири \
ну якщо вона у всьому намагаєтьсч бути подібна(у вчинках)то вдеякій мірі таки кумир)ідеал)

в подрастковом возрасте, думаю, этого не избежать, ну а в принципе, кумиры никому не мешают, хоть и говорится " не сотвори себе кумира"