Всі ми знаємо, що життя на землі колись закінчиться. Що станеться після смерті - ніхто точно сказати не може, хоча в кожного є свої версії. Але ясно одне: людська душа померти не може, бо як це так, щоб ми померли, не було наших думок, душі, а значить ми будем "жити" вічно. Але як це - вічність, вона ж ніколи не закінчиться, тут немає обмежень: 1000 років, 100 000 тисяч, мільярд, десять мільярдів людських років. Коли я особисто вдумуюся в це, мені стає трохи страшно. А як щодо вас?

ухти, оце ти класну тему зачепив.. також люблю іноді про таке подумати а ше наприклад, що існує поза простором? стає якось не по собі, коли пробуєш уявити.

а ти уяви якби життя ніде ніколи не виникало і все що ти знаєш і бачиш ніколи б не існувало.Якби просто нічого не існувало)от це страшно)Але люди бояться невідомого.


/Але ясно одне: людська душа померти не може,/
а якщо помирати нема чому?))якщо душі не існує взагалі?)



бо як це так, щоб ми померли, не було наших думок,/
а от так)мовчки)нема і все.

але попри це все мені також страшно колия уявляю що було б якби колись давним давно не виник поштовх який дав розвиток усьому живому у всесвіті.якби небуло мене всіх нас і простору?якби небуло взагалі нічого?страаашно(

а ти уяви якби життя ніде ніколи не виникало і все що ти знаєш і бачиш ніколи б не існувало.Якби просто нічого не існувало)от це страшно)Але люди бояться невідомого.

Якщо воно б не виникало, я б не знала, що таке може бути і тому би страшно не було. Але воно є - і це факт, і хто його знає "що якби", а що буде далі - це важливо.


/Але ясно одне: людська душа померти не може,/
а якщо помирати нема чому?))якщо душі не існує взагалі?)
А якщо якщо... А хто ми такі - роботи чи таке інше? Ми, люди, тим і відрізняємося, що в нас є душа, або те, що може любити, відчувати, думати ... Що воно тоді таке?



бо як це так, щоб ми померли, не було наших думок,/
а от так)мовчки)нема і все.
А я цього не розумію.

страшно,лячно...бггг....
так помирати боязко...бо хто ж хоче,щоб з ним сталось щось таке,чого він не може знати...через яке проходять усі,лиш ніхто не може розповісти...
але треба бути реальним в поглядах...і дякувати,що ми тут є...якби нас не існувало - було б простіше...але і від тієї думки теж страшно...можливо,страшніше ніж від самої смерті...бо усвідомити,шо ти навіть не народився,не пізнав життя,перших кроків по тій стежці - найгірше,що може бути...бо то як знати,що тобі просто не дано народитись...бууууу...

На одному науковому конгресі, де обговорювались питання існування Всесвіту, на питання, чому світ саме такий, виробили таку собі тезу. "Світ такий, тому що ми можемо його спостерігати" Ми існуємо тому що склались певні умови. Ті фізичні константи, які ми знаємо, визначають існування нашого світу. Наприклад якщо б маса електрона була трошки меншою, він впав би на ядро, і атома як такого не було б, і навпаки, при більшій масі електрон не міг би утримуватись на орбіті атома. Наш світ існує в трьох просторових координатах плюс час. Хоча, як стверджують науковці наш Всесвіт має 12 просторових координат, з яких задіяно тільки три. При інших розкладах ми також не могли б існувати, оскільки при 4-координатній системі неможливим стає існування атома як такого.
Тепер стосовно Вічності. Чи дійсно вічною вона є. Відомо, що час і простір пов'язані, і створюють єдину систему. Якщо прийняти, що наш всесвіт утворився в результаті Великого вибуху, то з цього моменту можна вважати і початок існування часу. Є гіпотеза, що зараз Всесвіт перебуває на стадії розширення після вибуху, про це свідчать результати наукових досліджень. Після фази розширення повинна наступити фаза стискання. За деякими припущеннями, при цьому будуть відбуватись зміни і з часом. Він буде йти у зворотньому напрямку. Закінчиться фаза стискання новим вибухом. І так далі. Тобто існування Світу і часу є циклічним явищем. В космічних масштабах це можливо відбувається і швидко, але для нас це ціла вічність. тому радіємо життю, поки можемо.
P.S. Блін, оце наваяв

ну до цього також шось було, невже це неможна назвати Всесвітом?

Є припущення, що до цього існувало скупчення газу. Можливо воно і було Всесвітом. А можливо існував інший Всесвіт, який виник в результаті вибуху, а потім після стискання матерії, відбувся наступний вибух, в результаті якого виник наш Всесвіт. Але оскільки час і простір пов'язані, то можна припустити, що скажемо відлік часу для кожного Всесвіту починається після чергового вибуху. Таким чином кожен Всесвіт має свій час. Я писав вже, що зараз ми живемо у тривимірному світі плюс час. Можливо на попередньому етапі існування Всесвіту, від був 5-вимірний, або ще якийсь. А як там протікає час, ми можемо тільки здогадуватись, або не можемо. Тому поняття вічності є відносним, як і все у цьому світі.
І в біблій сказано, що спочатку не було нічого. Тобто і часу а отже і вічності. Можливо цей великий вибух є лиш механізмом, за допомогою якого Господь створив цей світ

а можливо та точка шо вибухнула є просто одиницею як сонце, галактика, і сама вона
 знаходить в 
Всесвіті, можливо вона і неодна, ми незнаєм, Всесвіт він бескінечний, він завжди був і нік
уда недінеться (мені так здаєьться), я б взагалі це за аксіому рахував 
Рахувати початок від того шо шось вибухнуло наївно