 На початку вересня дует "Зіра" (м. Одеса) розпочав гастролі Україною. В
рамках свого турне Дмитро Земський та Олег Резниченко, учасники
етно-тріп гурту, виступили і в Івано-Франківську в арт-клубі
«Мармуляда». Це вже не перший їхній візит до нашого міста, а також і до
«Мармуляди».
Земський та Резніченко - Ансамбль "Зіра" не випадково народився саме в
Одесі, успадкувавши її солоний неспокій вітру, пряний присмак та вміння
вбирати і розчиняти в собі голоси різних людей, культур, куточків земної
кулі. Східні мелодії, балканські ритми, слов’янська співучість,
середньовічна музика органічно зливаються з мінімалізмом, пост-класикою і
навіть роком. Як їм це вдається? Допомагає багатющий творчий досвід
обох музикантів. Дмитро закінчив Одеську консерваторію за класом гітари,
є дипломантом багатьох фестивалів як в Україні, так і за її межами,
учасником кількох етно-джазових проектів. Олег натомість займався своєю
музичною освітою самостійно, шукаючи себе в зовсім інших музичних
напрямках — від треш-металу до пост-панку.
ЗІРА є мандрівкою світом — як тим, що довкола, так і тим, що всередині. Зараз в арсеналі дуету найрізноманітніші інструменти: уда, сітара, бамбукової флейти, гітара, сяку хаті, ксяо, пімак, дарбука, джамбей. Їх музиканти збирали, подорожуючи Європою та обома Америками.
В інтерв’ю з НМ учасники гурту розповіли про свої творчі досягнення, плани на майбутнє і не тільки.
Дмитро Земський — етнічні струнні інструменти (сітар, уд, гітара), флейти;
Олег Резниченко — перкусія.
Нм: Доброго дня. Сайт «Наше місто Івано-Франківськ» радий вітати гурт «Зіра». Уже вдруге ви виступаєте в арт-кафе «Мармуляда». Що вас приводить знову і знову сюди до Івано-Франківська?
Дмитро: Саме організатори Арт-Поля привели нас сюди. Але якщо чесно нам дуже подобається Івано-Франківськ, люди тут дуже хороші і «Мармуляда» нам дуже подобається. Перший концерт був надзвичайно вдалим, публіка сприйняла нашу музику дуже добре. Напевно через те, що тут мешкають живі люди, дуже емоціональні. Це близько для нас, тому що ми з Одеси, а там, як ви знаєте, також живуть досить емоціональні люди.
Нм: Розкажіть будь ласка дещо про свій етно-тріп дует. Надзвичайно цікаво, який стиль музики ви граєте? Що надихає та спонукає вас до створення пісень?
Дмитро: Ну точно визначити жанр музики ні я, ні Олег, напевно, не можемо. Це, так званий, мікс, така еклектика. Справа в тому, що Одеса настільки колоритне місто, там стільки усього… Відомий такий факт, що в Одесі проживає 130 національних общин із 134, які існують на Україні. І мені просто самому цікаво, ці 4 общини, хто ж вони такі? (посмішка). Ми в цьому народилися і ввібрали дух нашого міста. Якщо навіть вийти на вулицю Дерибасівську і подивитись на архітектуру, то ви побачите, що це все еклектика, бароко, готика, класицизм, модерн – усе змішано дійсно у надзвичайний мікс. От така і наша музика. А щодо пісень і їх створення… Напевно є якась потреба, щоб виразити стан душі музично. Деякі вірші пишуть, дехто картини малює, а у нас складається, так званий, музичний образ і є тяга, щоб залишилося якесь враження у людей про стан нашої душі. Тому напевно і концерти у нас такі атмосферні виходять.
Нм: А скільки років уже вашому гурту?
Дмитро: Ну от в листопаді буде 2 роки.
Нм: Тоді до Вас зустрічне запитання. Чи Ви вже думали над тим, де будете святкувати таку річницю і якщо маєте вже якісь плани чи не могли б відкрити нашим читачам цей секрет?
Дмитро: Ну в нас є місце таке в Одесі, де ми відіграли свій перший концерт. Воно невеличке і там дуже комфортно.
Олег: «Чайний будиночок». Ми завжди граємо там без реклами.
Зіра: Зазвичай, ми влаштовуємо концерт там раз на рік, а інколи навіть і більше, тому що деколи стаються такі значущі події, як, до прикладу, вихід диску чи щось інше.
Олег: Ми і приходимо туди часто просто так пограти.
Нм: Я знаю, що у Вас поки що тільки один альбом. Чи планується вихід другого?
Дмитро: Якраз зараз розпочали написання другого. Нажаль це не так вже й просто з матеріальної точки зору.
Нм: Чи мали Ви можливість ознайомитись з нашою місцевою музикою, може навіть знаєте якісь івано-франківські гурти?
Дмитро: Навіть не знаю. Ну Перкалаба. Це здається ваш гурт? Непогано. Ще Коралі знаємо. Досить класно.
Нм: А що б ви могли їм побажати, як партнерам по сцені?
Дмитро: Ну що ж можна побажати? Напевно йти своїм шляхом, нікого не слухати, робити свою музику, а ще успіхів, удачі, щоб їм раділи слухачі. Їжте свій хліб, носіть свій одяг. А також щирості, любові, не треба нічого ускладнювати, нехай все буде просто, але чесно. Та, напевно, головне це хочеться побажати любові, тому що це саме те, чого нам усім не вистачає. Це така штука, яка потрібна людям.
Нм: Скажіть будь ласка ще таке, що заплановано на цей концерт в Мармуляді, якою є ваша програма? Може здивуєте нас чимось?
Дмитро: Ну, там буде багато нового.
Олег: Ми привезли з собою 9 нових треків.
Дмитро: Також кілька нових інструментів, які ви матимете змогу почути і побачити.
Нм: А які назви нових композицій?
Олег: Ну є одна назва «Лошадь Пржевальского». Це був такий кінь. Його осідлали і назвали конем Пржевальського. І ця нова мелодія викликає в нас асоціації саме з цим конем.
Дмитро: Справа в тому, що музичний задум випереджає у нас словесний. Ми погано думаємо.
Олег: Ми просто робимо. Є кому думати (сміх обох).
Дмитро: Не склались ще всі назви пісень. Все таки це щось особливе. Композиція має зігратись. Можливо хтось із слухачів запропонує свою версію, ми відкриті для діалогів. Насправді, ми любимо, коли на концертах виходить якийсь інтерактив з глядачем, певне спілкування чи навіть поєднання. Що ще такого додати? Я проживаю на старій Порто-Франківській вулиці, що дещо співзвучно, адже в, як я знаю, в Франківську проходив навіть фестиваль «Порто-Франко». І ось саме таке співзвуччя допомагає в спілкуванні з публікою і створенні інтерактиву.
Нм: Ну тоді хочу побажати вам вдалого концерту, інтерактивну з публікою і приємних вражень та емоцій. Дякую, що завітали до нас в Івано-Франківськ і з нетерпіння чекаємо вашого візиту знову.
Дмитро: Дякуюємо, Вам.
|
