Inlight

— Миколо, фотоіндустрія на даний час активно розвивається в Івано-Франківську. Як ти вважаєш, це позитивно чи негативно відображається на якості і цінності фотографії?

— У будь-якому випадку це допомагає розвитку фотографії, бо чим більше є людей з фотоапаратами, тим більшою є ймовірність, що серед них є майбутній талановитий фотограф. На цьому етапі говорити про цінність і якість фотографії ще занадто рано. Взагалі, я би радив кожному пробувати себе в цьому, фотографія — благородне, цікаве, безпечне заняття, яке приносить задоволення і тобі і оточуючим, плюс не потребує великих затрат.

— Ти сам, власне, у якому віці почав захоплюватись фотографією?

— У віці 13 років я пішов на фотогурток, на якому знімав стареньким плівковим «Зенітом» , але практично ніяких знань чи навиків не набув. У 16 років — перший цифровий фотоапарат і перші спроби обробки фото, але той період також можна не враховувати. Фактично фотографія моя почалась з покупкою першого дзеркального цифрового фотоапарата, тоді мені було 18.

— Відтоді пройшло не так багато часу. Але, тим не менше, ти став одним із відомих фотографів нашого міста. За кілька років сталось доволі багато. Зокрема, ти працював із командою Nicelook. Як ти оцінюєш свою роботу у цій команді і чи хотів би повернути час назад і змінити ті чи інші рішення?

— Свою роботу в Nicelook не оцінюватиму. Думаю, ті, хто хоч трохи стежив за діяльністю цього проекту, розуміють, хто і скільки з його учасників вкладав роботи. Час повернути назад, звичайно ж, хочеться. І рішення я, безумовно, змінив би — і в фотографії, і багато в чому іншому.

— Ходить багато чуток про розпад Nicelook. Дехто каже, що команду програли в казино, хтось вважає, що причиною розпаду стала дівчина... Ти спростуєш чи підтвердиш ці чутки?

— Через дівчину.

— Конкуренція з Nicelook є?

— Конкуренції немає.

— Зараз ти знайшов себе в роботі з іншою чудовою командою. Хто був її засновником?

— Коли я пішов з Nicelook, то було два варіанти: або залишатись самому, або створювати проект, щоб потужніше стартувати. Два тижні думав над назвою, ще два над логотипом і над видом діяльності, потім запропонував кільком різним людям взяти участь у цьому проекті. Кілька людей відмовилось, кілька погодилось. До сьогоднішнього дня багато чого помінялось, люди приходять і відходять, хтось тупить, а хтось навпаки вражає ентузіазмом і бажанням працювати. Більше інформації про команду Inlight з’явиться згодом.

— Ти задоволений тим, що вирішив все-таки створити нову команду?

— Команду створюють її гравці :) Звичайно ж, задоволений, при тому, що Inlight існує пару місяців, він уже позитивно зарекомендував себе серед молоді нашого міста.

— Як підбирався колектив команди? Чи були якісь критерії — у професійності фотографів, досвіді, бажанні?

— В команді тільки троє фотографів, інші учасники займаються іншими видами діяльності: відеозйомкою, музикою, стріт-артом. Критеріїв конкретних не було, пропонував людям, чия робота сподобалась раніше або хто подає надії на майбутнє.

— Тобто ви займаєтесь не тільки фотографією? Розкажи про це детальніше. Хто саме і за що відповідає?

— Детальніше буде відомо згодом, коли проект матиме чіткі рамки, а зараз все ще тільки на стадії «бета-версії» :)

— Чого найбільше хочеш досягти? «Вищого пілотажу» у творчості?

— Хочу подорожувати і фотографувати, щоб знімати кожного дня в новій країні.

— Що тобі найбільше подобається фотографувати і чому?

— Найбільше подобається фотографувати людей, передавати їхній настрій, емоції, переживання... Робити їх ще красивішими, кольоровішими, ще симпатичнішими і ще емоційнішими. На жаль, потрібно ще дуже багато вчитись для того, щоб робити це досконало, але все попереду :)

— Яку фототехніку ти використовуєш?

— Користуюсь камерою Canon EOS 5D mark II , об’єктивами 50 1.8 та 17-35 2.8. Спалах Canon 430EX II, рефлектор, синхронізатори, штатив, кілька фільтрів.

— Згадаєш якусь роботу, яка найбільше закарбувалась у твої пам’яті?

— А особистий настрій і характер фотографа впливає на фотографію? Треба якось налаштуватись на зйомку?

— Звичайно ж, треба налаштовуватись, але це практично ніколи не виходить, буває таке, що під час зйомки просто ловиш момент і з нього починаються хороші знімки, а буває, що цього моменту не настає, і знімаєш без задоволення...

— Багато людей некомфортно почувають себе перед об’єктивом. Є в тебе якісь методи, як зробити їх розкутим, щоби вийшли хороші фото?

— Методи, звичайно ж є, але, на щастя, ними практично не доводиться користуватись, оскільки люди, яких я знімаю, вже заздалегідь готові до цього і вміють крутитись перед об’єктивом.

— Уяви, що в тебе залишився всього один кадр до кінця життя. Яким він буде і на що ти його потратиш?

— Я цей кадр використаю, щоб сфотографувати свого правнука :)

Nicelook

— Команда Nicelook за досить короткий час стала однією з найпопулярніших в Івано-Франківську. Що, на твою думку, слугувало причиною такого успіху?

— Думаю, варто почати з того, що Nicelook колись не був нашим. Його розробив Oleg Onelove (він і досі в нашій команді) спільно з агентством вечірок АК47. Вже тоді цей проект був популярним у Франківську, тому популярність команди — не тільки наша заслуга. Популярним Nicelook став не через те, що в нас були якісь нереально круті фотографії. Думаю... ми перші у Франківську почати використовувати фотографію для розваги, а не для заробітку.

— Хто такий Oleg Onelove?

— Програміст і дизайнер. І мій друг :)

— Труднощі під час створення і роботи виникали?

— Ніяких труднощів, все йшло як по маслу. Ми не ставили собі ніяких цілей, просто робили те, що нам подобалося. Пізніше пробували фотографувати весілля, старих тьоток, якісь альбоми випускні... заради заробітку звичайно... (Фууу... як згадаю, аж тошнити починає...) От тоді почали виникати труднощі. Комерція псує мистецтво і все починає набридати.

— Якщо спочатку труднощів серйозних не виникало, то чому попередній склад Nicelook розпався? Про це ходить багато чуток, але всім цікаво знати головну причину.

— Скажу одне — життя залишає тільки потрібних людей.

— Правда, що головною причиною розпаду стала, досить таки банально, дівчина?

— Ні, це неправда, але вона поставила остаточну крапку. Знаєш, чим менше місто. тим більша «Санта-Барбара» ))

— Згідна :) А зараз ви спілкуєтеся з Миколою?

— Деколи спілкуємся, але дуже рідко...

— Залишаємо тему «Санта-Барбари», вертаємось до фото. Якісь казуси під час зйомки виникали? Якісь смішні або сумні моменти, що найбільше запам’ятались?

— Звичайно! Без цього ніяк :) Найбільше казусів виникало з ревнивими хлопцями, які бачили своїх дівчат оголеними у наших альбомах. Бувало, що фотосесія закінчувалась в пасічнянському відділенні міліції, доводилось тікати від розлючених охоронців, голі дівчата тікали з дому, бо мама прийшла :) На фоні цих веселих пригод я не можу згадати нічого сумного, пов’язаного з фото.

— Що або кого тобі найбільше подобається фотографувати?

— Стан душі, ідею, гру світла та тіні. Немає людей або речей, які мені подобається фотографувати. Є емоція, яку я стараюся зобразити, але жодного разу мені не вдавалось показати те, що в моїй голові, на всі 100%...

— Якою технікою ти користуєшся, щоби «спробувати показати те, що в твоїй голові»?

— У мене 5D mark 2, деколи користуюсь:

— Як ставишся до обробки фотографії? Які улюблені функції?

— Якщо чесно, я не вмію обробляти фотографії, ніколи не користувався Photoshop, використовую максимум Lightroom для кадрування, чіткості та тональності. Я вважаю, що фотографія має залишатись фотографією. Світло і тінь — це найкращий Photoshop.

— Ким ти себе уявляєш, якби життя не склалось з фотографією?

— Хмм... я не вважаю себе фотографом і не заробляю собі цим на життя. Це просто захоплення, яке мені дуже подобається, тому, думаю, я був би трошки серйознішим.

— В інтерв’ю ти таки справляєш враження серйозної і відповідальної людини. Чим, на твою думку, відрізняється професійний фотограф від любителя?

— У першу чергу професійний фотограф відрізняється унікальністю ідейної суті фотографії, також немаловажливим є відчуття естетики та симетрії. Це відчуття виробляється з роками, тому дуже важливим є стаж і гонорар фотографа.

— Що тебе надихає?

— Емоційний стан, сон, переживання... Одним словом, все, що відбувається в моїй голові.

— Яка обстановка найбільше підходить при зйомці: студія, кафе, природа чи щось інше?

— Найкраща обстановка для фотографії — це подорож. Студія — це дуже скучно.

— Які в тебе плани на майбутнє?

— Хочу влаштувати своє життя, забезпечити себе стабільним доходом і об’їхати весь світ.

— Що ти можеш порадити людям під час вибору фотографа, задля збереження найщасливіших моментів їхнього життя?

— Нічого не можу порадити. Люди не звертають уваги на душу фотографії. Для всіх головне якість та красива картинка. Думаю, цим їх може забезпечити абсолютно люба людина з дзеркальним апаратом в руках і комп’ютером дома :)

— Уяви, що в тебе залишився всього один кадр до кінця життя. Яким він буде і на що ти його збережеш?

— Це буде груповий портрет близьких мені людей.

Як бачимо, у командах Nicelook та Inlight працюють хороші знавці своєї справи. Слід зазначити і те, що вони є справжніми особистостями, мають свою думку, мету в житті, і йдуть до неї. У спілкуванні це привітні і цікаві люди. Щиро бажаю успіху цим хлопцям у їхній творчості. Адже вони не роблять комерції — вони творять мистецтво.

Віра Палюга, спеціально для НМ

C4X          O       
  F    8    8I    79H
  R   MNU    2       
  Q    W     Y    UAI
  8         R6M