Твоя правда. Якщо у сосунках двох людей було кохання, погано бути не могло. Я тепер точно знаю, що та 1/10, чи навіть 1/100 щастя варта всіх напрягів. Все одно потім пам'ятаєш лиш те хороше і вдячний за це хороше. Воно перекриває всі непорозуміння. Хай навіть на трішки відчути кохання - це щастя, яке не можна забути. (ну, хіба вашого негативу так багато???)

Знаєте, найкраща людська риса - це вміння відпустити. Не лише буквально, а й в думках. Відпускати образи, тупі загони і розгони - одразу відчуєте наскільки прикольнішим став світ навколо.

Не бійтесь кохання, любові, пристрасті (як би ви то не назвали). Інколи так прикольно. коли тобою керують емоції! Коли зриваєшся в 5 ранку з думкою шо ти не хочеш втрачати цю людину. Вистрибуєш з теплого ліжечка і летиш по дощовому сірому місту в неділю вранці з однією лиш думкою - лише б не запізно, лише б тебе прийняли і пробачили...

І фігня шо потім про це можеш пожаліти. Головне, що ти живеш і відчуваєш.

До речі, біль- то файна ознака того, що ти ше не помер

Це "солодка біль", набагато страшніша ніж фізична біль!
Важко тим хто любить і не отримує взаїмності...

.....але ще важще тим хто НЕ ЛЮБИТЬ.



і давайте не говорити про фізичну біль. нащастя мало хто з нас знає її насправді.

так, було в мене одне ведике невза’ємне кохання, так і не загуло, чи вже загуло? , це таки погана штука, і після таких відчуттів розумієш, що думка про те, що в стосунках один любить. а інший позволяє себе любити, таки дійсно справджується...

угу, в коханні як і у всьому є свої закони, правила і т.п, навіть не знаю як краще це незвати, але ж хочеться щоб воно (кохання) було ніби кімнаткою в якій двоє могли сховатись від усього, і щоб бажання попасти в цю кімнату було взаїмним 

...а я так бажаю кожному відчути кохання... немає значення взаємне чи ні. це так відкриває очі, загострює почуття. хай навіть попускає. зате ти перестаєш бути егоїстичною людиною... бодай би на деякий час. і починаєш цінувати... навіть те чого не маєш.
щиро бажаю. усім

Так, greya, кохання - це було чудово, відкрило очі, душу і все таке, спогади про той час я не проміняла б ні на що в світі і дуже ціную те, що отримала в результаті. Але більше я того не хочу. Нехай це й егоїзм, але ще раз я це все просто не витримаю.

 я розумію...

гадаю до кожного приходять такі думки. "більше не витримаю". я так теж була вирішила. але... кохання не спитало моєї думки) і я просто захотіла посміхатись людині і бачити посмішку у відповідь. хай навіть це кохання і не стало взаємним.
тому я не кажу усім безздумно кохати, я кажу, що життя так любить прикалуватись з нас ))))

Думаю, що у парі переважно один Любить, а другий позволяє себе Любити... пізніше це просто переростає у звичку, якщо характери співпадають. Я згідна з тим, що людина, яка не кохала - нещасна. Але стосунки, які не склались заставляють нас дивитись по іншому на світ, більш тверезим поглядом, інколи навіть та романтика стає огидною, хочеться просто довіри, порозуміння та стабільності. Після невдалого кохання починаєш уникати те, що було колись, хочеться чогось протилежного до того, що не получилось... вже не хочеться тієї дитячості... тих ридань та соплів... Говорю суто з власного досвіду, можливо іншим навіть більше хочеться того всього... Рамантікі...

Еххх...як я тобі завидую...а в мене є з риданнями і соплями...вихожить в дитячості я ше...

Або вмієш щиро кохати невідомо в кого гірша ситуація)

От мені завжди здавалося, що якраз соплі і з'являються від щирих почуттів. А "довіра, порозуміння і стабільність" вже пахнуть якимсь розрахунком, типу, хочу такого, з яким мені буде комфортно, і буду його чи її довго і прискіпливо обирати. І потім ще перевірю на придатність протягом випробувального терміну. Але так, мабуть, і треба, щоби щось путнє з того вийшло... А не самі виливання сліз, сопель, власної душі і чого там ще можна...

"соплі- не соплі".... як взагалі можна обговорювати кохання?...
треба просто не боятись жити і жити не просто, а для чогось, для когось. хай навіть і не взаємно.
хоча..."невзаємна" любов - штука суперечлива. хтось завжди любить нас, - а ми не відповідаєм взаємністю. Що з таким "невзаємним" робити?

Можна добиватись, а можна просто дати спокій і залишитись на самоті з своїми почуттями. Є люди, які починають цінувати тільки тоді, коли втрачають... тому увага буває зайвою))

А чого тута пишуть тіки про одну сторону медалі?
от greya замітила "хтось завжди любить нас, - а ми не відповідаєм взаємністю", хтось шось може сказати по цьму? трохи нагадує якийсь нланцюжок: хтось любить нас - ми когось іншого - а той хтось інший ше когось...кароч, ну цю любов

просто, більшість з людей жаліється, що не люблять їх і зовсім не задумуються що когось не люблять вони. і як би ви не заперечували, що ніхто вас не любив невзаємно, бо це не можливо.... ну, факт те, що якби до вас підійшла людина протилежної статі і сказала "Я тебе люблю. Будеш зі мною?" мало хто з нас погодився би відразу і полюбив у відповідь. навіть тому, що ми б не цінували належним чином те що так легко дісталось. це звісно все відносно, та правда тут є. особисто мені набагато тяжче згадувати момент, коли я відмовила у любові, аніж коли відмовили мені. хоч я далеко не розбивачка сердець, просто любов не вибирає

Приносити радість та любов приємніше,ніж отримувати її, а ще приємніше тоді, коли це повертається тобі взаємністю.
Мені здається, що якщо людина любить, то любить одразу... з часом тільки привичка приходить... якщо стріла Амура вас не зачепила одразу, то цього вже й не станеться...

питання в тому, як повестися.... всі ж розуміють що на словах бути благородним легше ніж на ділі. та й за своє серце завжди у відповіді сам. і якщо чесно то часто ми самі перебільшуємо собі страждання...

але коли серце не твоє.... і каже, що "ТИ" його розбиваєш.... "ти", той хто й мухи не образив... отоді розумієш, що таке жарти долі....)

в мене нічколи не було взємного кохання !!!!! !

Отже, я саме такий? Хоча насправді я став по іншому дивитись на речі, на життя, на себе в особливості впавши в глибоку 2-ох річну депресію. І вийшов з неї цікавим та розумним хлопцем. Мою Волю не зламає навіть довготривала депресія, і це супер!