<H1 id=firstHeading class=firstHeading>Богородчани</H1> смт БогородчаниДомініканський монастир у Богородчанах //міськрадаРадаБогородчанська селищна рада:2620455100:—Основні даніЗасноване12 7 57377701+380 3471: 48.808056, 24.538056Річка ВідстаньНайближча :Івано-ФранківськДо станції:20 кмДо обл. центру: - фізична:16 - :18 [/color]Селищна владаАдреса77701, Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 68Карта БогородчаниБогородча́ни — , районний центр в . Розташоване на правому березі гірської ї річки .
Зміст []
// [] Історія Детальніше: Перша письмова згадка про Богородчани належить до року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з . Жителі селища з давніх часів займалися і . Серед спеціальностей найбільш поширеними були: і . Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. В другій половині Богородчани стали володінням .
року за наказом К. Потоцької у Богородчанах споруджується , а навколо нього оселяється група дрібної і кілька десятків ремісників з . Костьол стає центром окатоличення населення.
У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони . У них були й богородчанські жителі. року опришки на чолі з вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато , а також знищили реєстри податків, договори тощо.
За першим Богородчани опинилися під владою австрійської монархії, містечко стало власністю австрійських , які здійснювали політику онімечення українського населзння. Переслідувалась , . Навмисне гальмувався розвиток . Богородчани залишались у другій половині дрібним містечком: року тут було всього 314 і 1 134 жителі. Австрійські власті року відкрили німецьку школу, а року заснували .
В середині у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні року тут було створено Руську раду, до складу якої увійшло 29 чоловік.
Після реформи року в Богородчанах з'являються перші . року містечко мало невелику , , деревообробну майстерню. На них в кінці XIX століття працювало понад 100 робітників.
Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки . На цій території точилися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі і його околицях лютувала епідемія й . Господарство занепало.
року Богородчани окупували німці. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. Остаточно звільнено Богородчани було року частинами 161-ї стрілецької дивізії. А літом року в Богородчанах було організовано , який названо ім'ям І. Франка. У 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати і та . Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у цех . В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, було реорганізовано на PTG (з 1961 року — «Сільгосптехніка»). У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.
[] Пам'ятки архітектури
Домініканський Монастир (мур.) — рр.
Костел (мур.) р.
Палати духовенства келії (мур.) р.
( м. Київ ) заніс село Богородчани до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток , але нічого суттєвого пам'ятка від цього не отримує.
[] Освіта
2 загальноосвітні школи
Професійно-технічне училище
[] Транспорт Автобусне сполучення з Через селище проходить автомагістраль —.
[] Відомі особи
В Богородчанах народився , (* , — † , ) — , український , політв'язень. В 60-ті роковини проголошення самостійності України р. вчинив біля могили на знак протесту проти .
Розташування Богородча́нський райо́н - район Івано-Франківської області. Районний центр: Богородчани. Межує з Тисменицьким, Надвірнянським, Рожнятівським і Калуським районами області та Закарпаттям. У фізико-географічному плані територія району неоднорідна і ділиться на три ландшафтні зони: рівнинна, передгірська та гірська. Його найвища точка — гора Сивуля, що має висоту 1818 м.
Природні ресурси Район багатий на різноманітні природні ресурси. Тут є поклади таких корисних копалин, як нафта, природний газ, кухонна сіль, озокерит, торф, а також будівельні матеріали (гравій, камінь), гідромінеральні, лісові і рекреаційні ресурси.
Загальна площа лісів становить 41,3 тис. га., що складає 52% площі району.
Ботанічний заказник У самій гущі Карпатських Горган розташований ботанічний заказник “Скит Манявський”. Один з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами та єдиним в Івано-Франківській області насадженням модрини польської («хвойного дуба»).
Манявський водоспад Неподалік шумить один з найкрасивіших в Українських Карпатах Манявський водоспад. Висота його досягає понад 20 метрів.
Старунський грязевий вулкан[ред.] Грязевий вулкан В селі Старуня знаходиться грязевий вулкан та сольова криниця. Старунський вулкан заявив про себе у 1977 році, коли в Румунії стався землетрус, поштовхи якого були відчутні і на Прикарпатті. Тоді ж на північній околиці села відбувся зсув грунту, що утворив невелику долину з озерцем. З тих пір вулкан і не заспокоюється, дихаючи через десятки міні-кратерів. Науковці мають декілька точок зору на причини виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут також утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр. І загалом, на думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Це місце, за своєю оригінальністю, комплексом геологічних явищ, а також за науковою цінністю, не має аналогів у світі.
[ред.] Історія Історія Підгірського краю уходить в давнину. В результаті розкопок на території села Старуні виявлено десять стоянок первісних людей. Проживали на території району племена часів трипільської культури (середини 4—кінця 3 тисячоліття до нашої ери).
Рештки городищ давньокиївського періоду поблизу сіл Грабовець і Горохолино показують, що в перших століттях нашої ери тут жили слов′янські племена білих хорватів.
Згідно з першими писемними згадками найстарішими поселеннями є Грабовець, Жураки, Монастирчани, Підгір'я (колишня назва Ляхівці), Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин).
Населення Кількість населення За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області, станом на 1 січня 2010 року чисельність наявного населення району становила 69396 осіб, з яких 11774 особи проживали в міських поселеннях та 57622 – в сільській місцевості.
Персоналії На Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі: Антін Могильницький — поет, автор поеми "Скит Манявський" (811-1873); Юліан Целевич (1843-1892 рр.), автор праці "Історія Скита Манявського"; письменник Михайло Петрушевич (1869-1895); Олексій Заклинський, автор "Записок пароха Старих Богородчан" (1819-1881 рр); Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807-1868 рр.); художник Модест Сосенко (1875-1920); класик української літератури Михайло Яцків (1873-1861 рр.); колишній міністр земельних справ в уряді ЗУНРу Михайло Мартинець.
Економіка Промисловість Промисловий комплекс району представлений підприємствами добувної, обробної промисловості та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, тепла і води. Промисловий потенціал району утворюють підприємства: ТОВ „Богородчанський молокозавод”, Солотвинське державне лісогосподарське підприємство, ДП завод „Промекс” ВАТ „Івано-Франківськпромприлад”, Дзвиняцька філія ТОВ „Уніплит”, ДП „Богородчанинафтогаз”.
ласкаво просимо до нас ! (вибачте, бо щось не получилося гарно оформити). Спихаю все на необізнаність
24 Nov 2010 - 22:08