Машина часу на фестивалі «Живе середньовіччя» |
|
|
|
Автор: Ліда Зінько.
|
26.09.2010 р. |
 У суботу, 18 вересня 2010 року, в Івано-Франківську відбувся фестиваль «Живе середньовіччя», присвячений 3-річчю військово-історичного клубу «Чортополох» та першій річниці театру вогню «Коли надходить ніч». На декілька годин Вічевий майдан перетворився на маленький куточок епохи Середньовіччя, який наче постав із сторінок історичних романів та гравюр. Мета фестивалю — популяризація реконструкторського руху, знань про історію та культуру Середньовіччя.
У фестивалі взяли участь військово-історичні клуби «Чортополох» (Івано-Франківськ), «Сталевий грифон» (Львів), клуб середньовічного фехтування й танцю «Пантера» (Львів), Орден Тамплієрів «Луцька Командорія» (Луцьк) та театр вогню «Коли надходить ніч» (Івано-Франківськ).
Мабуть, найбільш захоплюючими та незвичними стали одиночні лицарські поєдинки та бугурти — турніри, за участі більше двох чоловік. У програмі фестивалю були як змагання, так і показові виступи клубів. Лицарські двобої проводяться, допоки один із учасників не набере 11 очок. Щодо бугуртів, то тут виграє та команда, у якої лицарів упало найменше. Правила сучасних двобоїв є трішки іншими, аніж у Середньовіччі. Так, бійці не мають права робити колючих і ріжучих ударів, заборонені удари руками та ногами, биття суперника кутом щита, а також биття лежачого. Під час турнірів використовуються спеціально затуплені мечі, а краї сокир повинні бути заокругленими для того, щоб нікого не поранити. На перший погляд здається, що битись надзвичайно легко, але ж спробуйте це зробити в обладунках вагою мінімум 20 кг!
У перервах між боями глядачі могли насолодитись мистецтвом середньовічного танцю від клубу середньовічного фехтування та танцю «Пантера». Троє чарівних танцівниць виконали близько чотирнадцяти видів різноманітних історичних танків періоду 13-16 ст: Тотенданс (13 ст.), Сальтерелло-ла-Регіна (14 ст.), Вілла Селла (16 ст.), різноманітні види джиг та бран елів. Також кожен бажаючий міг навчитися танцювати мальтійський браник, старовинну білоруську польку «Ай-яй-яй» та бранель 14 ст. на спеціальних майстер-класах. В епоху Середньовіччя танці мали велике значення, адже усі високопоставлені особи повинні були вміти танцювати. Та попри це, існував цілий ряд правил і заборон. Так, у 13-14 столітті танцями старалися прогнати смерть, проте під тиском релігії кроки були надзвичайно простими. Дама не мала права дивися у очі партнеру, робити глибокі поклони, партнер не мав права обіймати свою партнерку за талію. Два століття потому відбувся поділ на придворні та народні танки. Усі вони набули сценічних форм, па стали складнішими, а сам танець став засобом залицяння, адже танцюючи, хлопці та дівчата мали чи не єдину можливість торкнутись один до одного.
На території фестивалю працювала середньовічна кузня, у якій протягом усього дня кували сокиру для переможця лицарського турніру. Для тих, хто хотів спробувати свої сили у стрільбі, лучники з клубу «Чортополох» пропонували постріляти із справжнього середньовічного луку. А спробувати традиційні страви за старовинними рецептами, приготовані на вогні, гості «Живого середньовіччя» змогли на спеціальній кухні.
Не обійшлось й без конкурсів. Дорослі й діти бились мішками з соломою, тримали меч на час, а справжні чоловіки змагались у швидкості пиття пива. Кульмінацією свята стала вогняна вистава за мотивами середньовічної міфології «Валгалла» від театру «Коли надходить ніч».
Пропонуємо традиційний фоторепортаж з події.
|
