Цікаво: відсутність ревнощів говорить лише про довіру? Чи ще і про відсутність любові в тому числі?

Ревнощі повинні бути в розумних межах...
не при посторонніх і без заглиблення в екстремізм.

Я сам кілька раз потрапляв в ситуацію, коли просто в компанії розмовляв з дівчиною, знайшли спільні зацікавлення, потім забули як один одного звати і т. д. тобто нічого такого, а пацан потім влаштовував сцени.
Або дувся на мене всю дорогу, відправивши кохану додому.

може ще чадру варто було начепити на обраницю?

Якщо.. хм.. ну важко судити.. буду висловлюватись з точки зору сильної статі.
якщо дівчина не хоче мати нічого спільного, далі розмов справа не піде. якщо пояснити їй своє ставлення, вона зрозуміє і пояснить свою позицію. а ревнощі без вагомих аргументів - не більше за прояв тваринного інстинкту

імхо

Трошки ревувати можна. Але коли ревноші доходять до такого степеня, коли хлопець не відпускає дівчину саму гуляти - то це не нормально. Коли людина сильно ревнує іншу, і не хоче, щоб вона спілкувалася з особами протилежної статті - це вже не кохання. це вже почуття власності

Хід твоїх думок мені починає подобатися Але я трошки хочу бути власницею, хотя в роузмних межах. Не можна давати хлопам багато волі, адже якщо дозволиш раз - то потім уже не заборониш...

Ревнивий ппц, нічьо з собою не можу зробити. З дівчиною вже більше року, вона це все розуміє, старається не давати мені навіть поводу для ревнощів....оце я називаю справжнім коханням!

Ну да, наскільки я чула від тебе, від наших спільних знайомих: "Дівчина в тебе просто ангел " І ти їй поводу для ревнощів не давай... Якщо хочеш щоб твоя дівчина була тобі вірною то і ти відповідно повинен бути вірним і не подавати їй ніяких причин для ревнощів... Думаю ти мене розумієш А то не дуже ти чемним був...

Цікаво, що я нікому не довіряю, того і не боюсь шо мене зрадять, але от ревнувати вмію і це може і не може говорити про те що я люблю когось, або не люблю.

Поживешь с одним человеком немного больше чем Х(икс) лет и всё-равно потянет на сторону, какая бы сильная любовь не была, это физиология и никуда от неё не убежишь. Хорошо если это будут единичные загулы и они не всплывут на поверхность, а если это войдет в плохую привычку, то выличить такое не реально (хіба що могила врятує). Ревность существует вместе со словом МОЯ (МОЙ) и символизирует присвоение чего-то (кого-то) себе. У кого-то сея функция развита не достаточно, у кого-то она зашкаливает. Хорошо ли это, плохо ли - это науке не известно, хотя в прошлом году наша область прославилась одним случаем, когда в с.Зелена мужичек зарубал свою жену (мать то ли 8 детей, то ли немного меньшего количества) имеенно из-за сей паталогии, как РЕВНОСТЬ...выводы делайте сами.

Деякі мужики вважають, що ревнощі - це їхня сильна риса. Мені ж такий підхід противний.. Як на мене, якщо немає довіри, то її видимість ревнощами не відновиш.

Не так уже і погано ревнувати... Звісно, до певної міри. Але, коли тобі байдуже, то ти і не ревнуєш... Залежить від форми ревності. Коли через ревність намагаєшся стати кращим, щоб ніхто тобі не міг скласти конкуренцію, то це позитивно. А коли з сокирою на когось кидатися - це вже патологія...

не лише в сокирі справа. Якщо ревнощі доходять до абсурду, тобто дівчинка не може заговорити ні з ким без перспективи подальшої сцени, або ж пацан не може пізно прийти додому без тієї ж сцени і вияснення стосунків, чи мають такі стосунки майбутнє взагалі?

Ну. це залежить від тебе самого. я не вважаю, що кожного через Х років тягне на сторону.
Звичайно якшо ти не вигуляний то тобі хочеться і хочеться. А декому стає і одної дівчини на все життя.

Найменші яйця (відносно маси тіла) у гібона - найбільшої мавпи. Він постійно живе з однією партнеркою. Найбільші - в якоїсь тропічної макаки. Вона все життя проводить з різними партнерками )))


А декому після 40 і однієї забагато )))

Я ревнива... Стррррррашно ревнива. Просто я його люблю.... ))

бідні твої суперниці

"я ревнива. просто його люблю." -  ми ревнуємо, коли підсвідомо, а може вже й свідомо, відчуваємо, що нам чогось не додають - ласки, уваги, і тд. а ще коли комплексуємо.

знаючи це - можна все виправити. адже ревнощі і заздрощі - однакової природи!!!! це спільний висновок вчених медиків, психологів, та нейробіологів, що вивчали мозкову активність.


та яка нам до цього справа, коли ми любимо? )))))))))

Надмірна ревність - це серйозна хвороба, яка руйнує стосунки.
ЇЇ відсутність - признак байдужості.
А взагалі-то... Любов сліпа ))))) І при здоровому глузді ми все робимо інакше))

))))))  дай Боже, щоб я так хворіла частіше) люблю хворіти любовю!

Я раніше була дуже ревнивою. І через це зіпсувала стосунки з людиною, яка, здається і донині мені не байдужа, хоч минуло вже майже п'ять років. Тепер я стара , мудра і можу сказати: ревнощі - це невпевненість, і не так у коханому, як у собі, в тому, що тебе люблять. Так що треба їх в жодному разі не виявляти, а якщо ревнують тебе - категорично відстоювати власну свободу і почастіше хвалити свою злюку. ІМХО, звісно, але мені помагає. Єдина проблема: дуже важко це побачити і переламати себе, свій стереотип поведінки з одного боку і не піддатися на провокацію - з іншого.

"Ревновать женщину, которая вас любит, было бы по меньшей мере нелогичным. Что-нибудь из двух: вас любят или не любят. В обоих этих крайних случаях ревность оказывается совершенно бесцельной." (с)

Оноре де Бальзак


стараюсь не забувати цю фразу і не ревнувати. Але не завжди вдається.