От нещодавно говорила із друзями і зайшла мова про те, хто як познайомився та почав зустрічатися.
Вот я колись не вірила що у Інтернеті можна знайти своє кохання. Та життя мене ткнуло носом і доказало що можна. Я через інтернет познайомилась із дуже багатьма людьми, багато хто із них зараз являється моїми хорошими друзями.

Своє кохання я знайшла саме через ICQ. Він написав мені перший, говорили пару тижнів віруально, потім зустрілись. І ось вже дуже - дуже довго разом

А хто ще знає такі випадки? І хто вірить у таку любов, через інет?

Як відкривав тему, здавалось що йтиметься про віртуальний секс ))) ггииии ото думав зара приколів накидаю..

та не так

Знайомство в інтернеті мало чим відрізняється від спілкування в реальном житті. Діють ті ж закони. Без перебільшень
Якщо просто знайомишся в неті, то як би там не було, на першому місці ввічливість, бажання показати кращі свої сторони, бажання сподобатись співрозмовнику. Далі настає момент, коли починається більш відверта розмова, вподобання, антипатії, переконання. І тоді може продзвеніти перший дзвіночок, що ця зелена квіточка\аватарка так і залишиться тим чим є.

Намагаюсь залишатись самим собою. Ставити все як є. Якщо кожне вітання супроводжується банальними питаннями "як справи" і на тому кінець, то... ну а так я є собою. що мені цікаво, що нецікаво, що я люблю, що ні, коли мені смішно, коли ні, коли я жартую значить це слід розуміти саме так а не інакше і т.д.

Все-таки, яка радість була би при зустрічі з кількома моїми друзями по віртуальному спілкуванню. відстань.

офф: Не враховучи форум, коли я пишу цей пост. післязавтра має відбутись перша офіційна формівка нашогоміста. хотілось би стрітись і, сподіваюсь, так і буде.

гг
а в мене всі друзі - з нету. Дуже-дуже рідко, коли я знайомлюся в офі. Я постійно онлайн. Для мене вже онлайн - є реалом, а офф - є віртом (всмислі, віртуальним світом).
Навіть з своїм хлопцем познайомилися на лавпланет :-[

Пару раз промахнувся, раз по справжньому обпікся і навчився, можна познайомитись і пізнати одне оного по нету(в старі часи по телефоні), але коли думаєш шо любиш - то ти насправді любиш образ а не людину, а люди набагато гидотнішими оказуються(хоча і цікавішими)

Та нэ. Віртуальної любові не буваэ. То всьо брєд.

Та ти шось і про реально немного обнадьжливо пишеш
 Хоча про відс. вірт. любові я підтримую. Може бути знайомство віртуальне а далі стосунки в реалі. Но 
ніяк інакше.

А хто скаже, що таке любов? думаю, що в кожного щось було таке(ну у фанатів нету) ... всю ніч в асі... сидиш за компом(за телефоном) весь час... все разом... разом телевізор, разом їсти... одинакова музика... розділяє відстань... блін.... невелика... зустрілися... говрити нема про що... всі теми обговрені до таких дрібниць що важко уявити... фантастичний секс(очікуваний, обідцяний секс)....і ВСЕ. Зникло навіть не що було... нема ні дружби ні любові, ні нічого. Люди матеріальні їм треба чути, бачити, відчувати присутність кохано поруч , відчувати запах і т. д.... хоч інколи щось(когось) потримати(помати) в руках(на х...). То що було? Любов була? БУЛА!!!! просто це особлива любов яка може переростив справжню лише в 3% випадків і тільки 0,3% випадків такі люди залишаються разом в реалі... така статистика…

правда, правда 100%
потім після довгих розмов все спілкування зводиться до обміну новинами за минулі пару годин чи день.

повна апатія. стає ліньки навіть набрати номер... спитати як справи.

Це любов без мети. Кожен раз говорити одні й ті ж банальні фрази про любов, і сподіватись незрозуміло на що.

Нарешті залишаєтсья почуття провини перед собою.

знайшла свого коханого в неті... і зараз дуже щаслива... хоча інша "віртуальна любов" ледь все не зіпсувала... добре шо я вчасно схаменулася...

Я вірю у Любов  а де вона знайдена, нема значення...)))) *Думки наївного дівчиська*

Віртуальна Любов? Думаю вона є... була в мене практика і з усіма хлопцями, на щастя залишились друзями) В неті простіше спілкуватись, знайомитись та відкриватись, але про реал забувати не варто, він прекрасніший... Я за знайомства у неті і за те, щоб вчасно переносити стосунки і реальне життя.

Колись знайома дівчинка, що жиє в штатах, познайомилась з хлопчиною з франківська такі стосунки існували поки не зустрілись в реалі, нажаль в реалі вони виявились не такими як в вірті...
а взагалі то вважаю що віртуальна любов існує, вона нічим не гірша від реальної

))))))


а я стараюсь обережно ставитись до слова "любов".
гадаю, в неті ми часто домальовуємо людину, домальовують і нас. головне, щоб слова і погляди подобались, але цього мені малувато) треба бачити на що людщина здатна, відчути тремтіння голосу, блиск чи брехню очей...
...я не можу закохатись через інтернет) і думаю, що й в мене ніхто не може, адже це буде не справжньо

Можна в неті знайти свого принца чи принцесу. Зустрітися в реалі, і ще більше закохатися... Але з часом дізнатися, що в того, кого ти вже полюбив, є законна половинка... І це найгірший випадок.

Недавно одна знайома розказала шо з своїм чоловіком познайомилась в неті. Але набагато легше знайти просто друзів.

В неті ще ні з ким не знайомилась, так щоб часто спілкуватись, а тим більше закохатись (занадто голосно сказано). Я більше прихильниця спонтанних знайомств, зустрічей, прогулянок, розмов, легеньких залицянь і флірту, поцілунків, пристрасті т.д. і т. п. в реалі.
В неті буває цікаво, але занадто сухо, не можеш повністю виразити свої почуття та емоції, сидиш таково сама за клавою і пробуєш наклацати образ того щастя чи болі, радості чи горя..., що захлинає тебе з головою, а виходить лиш тінь твого стану.((
НашеМісто - то є перший мій такий своєрідний досвід

ай, мені залишається просто повторити думку, яка тут уже пару разів прозвучала, бо я її підтримую...
віртуал - це сильно урізана версія реалу. тут немає інтонацій (які можуть щось видати), поглядів (який іноді хочеться відвести), спонтанності та неочікуваності (бо є більше часу обдумати те, що хочеш сказати). ці недоліки сильно міняють спілкування*.
а ще враження про зовнішність людини можуть спотворити кілька паскудних джпегів типу 640х480... починаєш собі уявляти бозна яку красу, а зблизька в реалі може виявитись інакше
тому я, напевно, також за серйозні знайомства в реалі. а от віртуал - просто пожвендіти або використовувати по роботі...

__________________________
* але це вже не стосується, наприклад, Скайпу

Ага. це точно. Не щодавно по вконтакту познайомилася з одним хлопцем. Спільні групи, таке інше... Але коли я глянула альбом - капец! Стало страшно... Зовсім не схожий на ту людину, яку я уявляю коли спілкуюся з ним. Ну ладно. меньше з тим. вирішили сходити на пиффко... І тут саме цікаве: в житті він такий, яким я його уявляла, коли спілкувалася. А фото... Так, то він був на них, але ...Зовсім не схоже. На фото страшний, а в житті такий милий...

А хтось пробував підтримувати відносини, які почалися за межами інету, а потім через відстань доводиться в мережі спілкуватись?
у мене є трохи такого досвіду. скажу що ніщо ні телефон, ані аська не замінять реального спілкування.

у мене якось так склалось, що з половиною хлопців, яких я любила,я познайомилась в Неті)так співпало, що я у віртуалі почала сидіти якраз у той період, коли з протилежною статтю тільки прокльовувались якісь стосунки.І купа нових знайомств дали своє

Це повідомлення відредагував Йа_ЯбЛуЧкО_XD: 25.2.2009, 15:21

у мну більшість знайомих з нету. і дівчат так само. і були стосунки віртуально. але зазвичай в реалі з того нічого не получалось. тому у віртуальні стосунки не дуже вірю.

п.с. завдяки цьому форуму я познайомився з великою кількістю люди! чому дуже вдяний