Яким обєктивом краще робити портрет з боке: портретником чи телевичком?
Твоє запитання доста теоретично-фотографічне, але я його зара перероблю)
Красиве боке не проблема отримати як портретником, так і телевиком. Але аби знімати телевиком, то треба далеко відходити від моделі, що у звичайній фотостудії неможливо.
Порада користувачам мильничок, суперзумів та дзеркалок із зум-об’єктивами: знімати портрети на зумі. Найгидотніше «фе» — це обличчя, зняте зблизька на широкому куті (а як ще й зі спалахом, то це взагалі). Лице стає гидотно булькуватим) Краще якомога більше зумити; зокрема, спалах при зумі м’якше освітлить обличчя.
А що таке режим зйомки "Спорт", "Пейзаж", "Портрет"?
У компактних цифровиках, суперзумах, а також цифрових дзеркалках початкового рівня поряд із традиційними режимами Auto, P, A, S/T, M наявні спеціальні програмні режими для зйомки у певних специфічних умовах або для зйомки конкретних сюжетів. Наприклад: Нічний режим, Феєрверк, Портрет, Спорт, Діти, Пейзаж, Пляж, Під водою, Листя, Сніг (+ ваші приклади)... В цих режимах фотокамера використовує наперед задані програмою налаштування, що стосуються витримки, діафрагми, ISO, спалаху, фільтрів кольору/тонування, стабілізації зображення і т.д. Наприклад, в режимі Спорт камера намагається робити якомога коротшу витримку, щоб рухомий об’єкт зйомки був чіткішим, не «розмазався». Детальніше про кожен такий режим може бути написано в розширеній інструкції до фотоапарата. А в принципі, сама назва режиму ясно говорить користувачу, де який використовувати.
Зрештою, ці режими мають чисто маркетингову суть і адресовані необізнаним користувачам, лінивцям та безнадійно тупоголовим. Їхні основні вади: 1) Не сприяють самостійному опануванню теорії та техніки фотозйомки. 2) Не в змозі прорахувати всі особливості умов зйомки, тому можуть і навпаки, псувати деякі кадри.
Це повідомлення відредагував Andy_aka_Andy: 6.7.2009, 18:15
а для чого натискати не до кінця на кнопку перед тим, як зробити кадр?
Вдруге розворушу це питання, бо там недостатньо чітка відповідь була )
У всіх цифрових фотокамерах кнопка, якою ми, власне, робимо кадр, — не просто собі кнопка, а двопозиційна. Це значить, що аби зняти кадр, треба її фактично натискати в 2 етапи.
Натиснувши кнопку спуску затвору до половини, ми фіксуємо фокус (якщо не ввімкнений режим ручного фокусування MF) і експозицію (якщо не ввімкнений режим ручної експозиції M). Утримуючи її напівнатисненою, ми можемо рекомпонувати кадр без втрати фокусу і експозиції, бо вони вже зафіксовані. Тиснемо кнопку до кінця — і робиться кадр.
(!) Багато необізнаних з цим нюансом людей тицяють цю кнопку зразу повністю. В принципі, камері це пофіг, вона швиденько прораховує параметри і зразу робить кадр. Але це дуже зле, бо, по-перше, так неможливо проконтролювати вдале фокусування. Не дивно, що часто так виходять фотки з фокусом не там, де треба. По-друге, натискаючи кнопку до половини, ми бачимо результати експозаміру, тобто витримку і/або діафрагму, які вибрала камера. Якщо видно, що витримка задовга або не вистачає світла, можна відкоригувати налаштування (наприклад, підняти ISO або ввімкнути спалах) і уникнути змазаного або недосвіченого кадру. Відповідно, поспішно тиснучи кнопку спуску затвору, ми цей етап теж пропускаємо.
(!) Дуже корисна ця двопозиційна кнопка для «вичікування» кадру. Натискаємо до половини, ловимо фокус і експозицію, — і тримаємо її, дивлячись на екран або видошукач і вичікуючи підходящого кадру. Щойно настає якийсь цікавий момент, ми швиденько дотискаємо кнопку і маємо «саме той» кадр без запізнення. Якщо намагатися зловити «швидкоминучий» кадр з вихідної позиції кнопки, то це переважно не встигається, бо камера не в змозі достатньо швидко зловити фокус, особливо мильнички.
Більш-менш серйозні цифрові камери мають додаткові функціональні кнопки, які дозволяють при «половинному» натисненні кнопки спуску затвору зафіксувати експозицію (кнопка AEL) і фокус (кнопка AFL), після чого можна навіть відпустити кнопку спуску затвору і вільно фотографувати з зафіксованими параметрами, не тримаючи палець постійно на тій кнопці )
Це повідомлення відредагував Andy_aka_Andy: 11.7.2009, 13:19
а що таке передня і задня шторка? Це про якісь гардини йде мова? Чи то треба фотік обгортати фланелевою шторкою, щоб він не нагрівався?
Про передню і задню шторки говорять, коли йдеться про синхронізацію спалаху з затвором.
Затвор у фотоапараті під час експозиції (тобто в момент зйомки кадру) відкривається на певний час, щоб світло могло попасти на матрицю. Якщо, наприклад, витримка встановлена на 1/30 с, то затвор відкриється рівно на 1/30 секунди. Цей процес, хоч і дуже швидкий, все рівно має певні етапи.
В момент початку експозиції затвор відкривається, умовно кажучи — піднімає передню шторку. Звідси й умовна назва — передня шторка. Потім триває експозиція, її тривалість відповідає встановленій витримці. Після цього затвор закривається, опускаючи задню шторку.
Так от, коли фотографуєш зі спалахом, сам спалах синхронізується з передньою або задньою шторкою (до речі, сама тривалість світлового імпульсу надзвичайно коротка). Коли спалах синхронізується по передній шторці, послідовність виходить така: спалах, експозиція. І відповідно, з задньою шторкою буде навпаки.
Налаштування синхронізації спалаху використовується при довгих витримках для отримання специфічних ефектів.
Це досить примітивний приклад, він ні разу не художній, але зате ілюструє дію синхронізації при відносно довгій витримці.
До речі, на фрізлайтах для деяких кадрів ми використовували цю синхронізацію. Наприклад, ставили аби було по задній шторці. Малюється щось на довгій витримці (15-64 сек), потім перед кінцем експозиції "художник" відскакує за кадр, і спалах підсвічує основних "персонажів".
Як користуватися зовнішнім спалахом, як налаштовувати потужність вмонтованого? І що таке «гарячий башмак»?
Зовнішній спалах можна використовувати у два способи: 1) встановлювати на камеру (якщо вона підтримує таку можливість); 2) не встановлювати на камеру, а встановлювати спалах десь біля об’єкту зйомки, і користуватись радіо- або фотосинхронізацією.
Зовнішній спалах має ряд переваг перед вмонтованим: вища потужність, більша «далекострільність», можливість прилаштування розсіювачів і відбивачів для м’якого світла, швидка перезарядка, змога підсвічувати об’єкт з будь-якого ракурсу для уникнення «плоского» світла.
Потужність вмонтованого спалаху налатовуєш на власний смак і розсуд. Усе залежить від потреб і умов зйомки, єдиного рецепту немає.
«Гарячий башмак» (від англ. hot shoe) — це місце прилаштування зовнішнього спалаху на фотокамеру. Виконує функції: 1) механічного кріплення; 2) електронної синхронізації та 3) взаємного узгодження параметрів, встановлених на камері та на спалаху (у більш серйозних компактних камерах та дзеркалках).
Хто: Мешканець
Повідомлень: 438
З нами з: 12.1.2008
З: Франківськ
Мешканець №: 88
Подякували: 56 раз
Andy_aka_Andy, спробую
На практиці, усі фотоапарати знімають в RAW, просто не усі дозволяють ці необроблені дані отримати.
Англійське слово raw (сирий) — достатньо вдало характеризує даний формат, це сирі, не оброблені (або оброблені в дуже малій степені) дані. Можуть бути не стиснуті, стиснуті без втрат або стиснуті з втратами.
RAW в фото — це оцифрований сигнал яскравості з кожної комірки матриці, що пройшов лише попередню обробку засобами firmware камери (компенсація певних відхилень даної матриці від середньо статичної, ремапінг битих пікселів і т.п.).
Далі ці дані або зберігається у файл (зазвичай з стисненням без втрат), або потрапляють на обробку процесором фотоапарата, де проводяться так страшні операції як: - інтерполяція RGB кольорів з сусідніх комірок матриці (для глибшого розуміння рекомендую прочитати про ) - коректування балансу білого - коректування кольорів відповідно до налаштувань контрасту і насиченості - шарпінг - конвертація в 8-бітний колір Потім результат записується, наприклад в JPEG форматі.
Принциповий момент, на кожному з описаних етапів, частина даних втрачається, або інтерпретується згідно налаштувань і ситуації. Взагалі, втрати це нормально, але тільки за умови, що налаштуваннями ми вгадали, й нам не прийдеться в значній мірі їх змінювати.
На практиці, RAW дає великий простір для маневрів. Можна взагалі не заморочуватися з балансом білого (не довіряти його автомату, але й не бігати усюди з білим листом), не думати про налаштуваннями кольоропередачі і шарпінгу та мати певну поблажку до промахів в експозиції (12-бітний RAW дозволяє майже без втрат коректувати експозицію в межах +-2EV). Це все дає можливість виправити деякі свої помилки і помилки камери, але не гарантує хорошого знімку, якщо з самого початку він таким не був!
Є в нього і свої недоліки — це розмір, зменшення швидкодії камери (зазвичай), обов’язкова обробка (нехай і пакетна).
Що краще, RAW чи JPEG? Це один з одвічних холіварів і кожен повинен вирішити для себе сам.
З логіки, сказав би так: RAW – коли складна освітленість, велика ймовірність промаху автоматики камери, все рівно планується глибока обробка фото. JPEG – все інше.
...12-бітний RAW дозволяє майже без втрат коректувати експозицію в межах +-2EV...
все начебто ясно, але ^цього^ ніколи до кінця не розумів (у технічному плані) звідки витягуються ті 2EV? може, тут якесь суто математичне пояснення?.. чи 12 біт захоплюють більший діапазон світла?..
Хто: Мешканець
Повідомлень: 438
З нами з: 12.1.2008
З: Франківськ
Мешканець №: 88
Подякували: 56 раз
Щодо бітності
Кожен канал зображення — це серія пікселів з різною градацією сірого. Для 8 біт маємо 2^8 = 256 відтінків (окремо для кожного каналу!), для 12 біт — 2^12 = 4096.
Що дають зайві дані? Уявимо собі що в 8 біт — це 256 точок на прямій, а 12 біт — 4096. Маємо недоекспоновану фотографію. Щоб висвітлити її потрібно відрізати кусок прямої з правої сторони (рівні в фотошопі чи гімпі). В першому варіанті ми просто втрачаємо точки (інформацію), а в другому, точок всерівно залишиться достатньо (так, як вони там були з надлишком), щоб зберегти градацію без провалів. Так це виглядатиме на гістограмі:
Відповісти
Створити нову тему
Цифрові фотокамери, Вчимо матчасть!
4.7.2009, 0:30
Догори
