....йой, так багато експресії в попередньому пості що я й дійсно ледве розібралась що там пише. та ще й на чужій мові......)

:-)
думал ответить,но потом передумал-все равно не поймешь на чужем языке,не сердись.

Це повідомлення відредагував yuri: 8.3.2009, 21:51

о... трішки зрозуміла. та я не серджусь....  я ні на польськомовних ні на англомовних ні на російськомовних і навіть на арабомовних не серджусь - чужа мова не значит погана. вона просто "чужа")

спасибо,что не сердишься :-)
согласен-чужая,это понятно.но мораль не просто в языке,мораль во взаимопонимании ,говорящих на разных языках,в взаимном уважении.ведь,как мне думается,люди везде одинаковые и хотят почти одного и того же-мира,доброты,спокойствия,благополучия .... и все равно на каком языке они говорят...,но вот политмки... часто используют разные методы,в том числе и языковые различия,различия в цвете кожи или размере носа или есче чего....не всегда с целью достижения вот тех целей...или да-в тостижении тех целей,но для себя или отдельной группы людей
надеюсь не очень заумно написал и ты поймешь.хорошего тебе и другим дня

Колись мені менше приходилось спілкуватися із людьми, які говорять по рісійськи. Все помінялось. На роботі кожного дня приходиться спілкуватися із представниками фірми, на якій працюю із Сум та Києва. Поголовно всі там говорять по російськи. Я принципово відповідаю їм на українській мові. З самого початку вони мене перепитали чи я розумію і чи мені не буде складати труднощів розуміти їх. Звісно, хотілось би щоб звучала українська мова. Але вони првикли до російської і говорять на ній і інакше не можуть. Я нормально це сприймаю. Головне, що це хороші люди і виходу іншого немає )) Уже привикла до цього ))) Так що російська мова теж має право на існування і немає тут нічого капець страшного )))

Та непереживайте ви так. Всі східнякі прекрасно розуміють великоукраїнську мову, просто встидаються говорити на ломаному язику (деградація за півстоліття) А більшість посадових "шишок" та олігархів незалежно від національності здають своїх дітей в приватні, престижні, а головне україномовні школи! Коли хтось по мобілі говорить чи не иіг би я перейти на російську, я кажу що ні, оскільки я тіпа крутий патріот-імперіаліст, і тут зразу шальке терезів переходить на мою сторони, і вони в деяких фразах стараються сказати українською!!! Ось що значить якщо неперейти у власній країні на чужу мову. Але це незначить що я зневажаю чужі мови. Інколи я можу знати краще граматику російської мови ніж російськомовний чел. Ладно, спати хочеться. Допобачення.

))) якось за молодих років відпочивала я у лагері (в Артеці вроді... точно не пам"ятаю )) і вийшло так шо серед усіх я була єдиною україномовною українкою )))) Нічого)) до кінця відпочинку майже всі говорили українською (пояснювали то тим, шо легше перейти на українську ніж заставити мене говорити російською))) От)))
....напевно я відповіла на запитання

Дивна річ. Я в таборі в Сімферополі був також єдиним україномовним українцем. Ще в потязі, як тільки ми виїхали із Києва, всі почали розмовляти по російськи, а я через кілька днів отримав прізвисько Українець, за те, що розмовляв виключно українською. Приємно, що я став відомий на весь табір, і інколи зі мною розмовляли рідною мовою, навіть якщо питання ставили російською.
Пригадую один веселий епізод... Ми носили воду разом з Артуром на прізвисько Рижий і вожатим. Не пам'ятаю про що ми з вожатим балакали, але він задля мене завжди переходив на українську. Артур втрутився в розмову і єхидно запитав: "Так ты кто по национальности?" Вожатий за мене заступився, хоча я і не просив, і поставив зустрічне запитання: "А ти хто?". Нарешті я вирішив відповісти на обидва запитання: "Я по національності українець, а він, здається, Рижий!" Ех! Як я тоді його перехитрив.

Це повідомлення відредагував Sportsman: 19.3.2009, 22:23

супер, я тоже Украинец, но русская речь мне ближе....


национаьность - это не язык на которм ты общаешся, это состояние души!

правильно, хоча тре розрізняти націю етнічну і націю політичну
п.с. хоть на сході України багато російськомовних людей, серед них є і українські націоналісти

А мені подобається коли до мене чужою мовою говорять особенно якщо девкі русскою мовою, це так заводить ))) але чистою рускою мовою

Взагалі, заради цієї відповіді я і зареструвався. Наперед скажу бажаючим кидатися мокрими шароварами, що в мені немає ні краплі ані російскої, ані україньскої крові, та хай хто небудь спробує сказати, що я не українець. Я грек-румеєць, мої пращури тут мали міста, коли навіть про скифіф ще ніхто не чув. А що до мови, то якою до тебе звернулися-такою й маєш спілкуватися(звісно, якщо володієш), бо й це мале стане якщо й не стратегічною справою, то при наймі добрим іміджем.(Я з Маріуполя, тож звиняйте за недосконалу україньску) 

ну взагалі перші грецькі колонії в Північному Причорномор'ї з'явилися в кінці 7ст. до н.е.
а нарахунок скіфів нема єдиної думки, до того ж правильної, одні кажуть шо корінне населення(може про них ніхто і нечув, але греки ніяк не в першості), інші розповідають про прикочування в 8 ст. до н.е. з Азії і вигнали кіммерійців.

А нарахунок мови то ти часково правий я вважаю, людина має право говорити як їй заманеться, і вона має розуміти як до неї тоді відноситимуться...

Люди,люди....це вже дурість відповідати українською росіянинові,який до тебе звернувся рідною мовою.
Та майте хоть якусь повагу.Те що російське - не означає що воно погане.А взагалі тут все залежить від ситуації...
Та й в загальному (глобальному) плані я б волів щоб всі люди на землі розмовляли англійською....
Якщо ми такі немудрі що не змогли поширити свою мову в світі,то туди нам і дорога...до забуття..

(вибачте що наліпив всяких думок без зв'язку )

доречі, про англійську) часто бувають у мене такі випадки, що я говорю з людиною, рідну мову якої я не знаю і вона української також. То людина не просить мене засідати в гугль транслейт, а просить продовжити спілкування англійською.
LikeOther, українська мова дуже важка для вивчення, вона стоїть після мов з ієрогліфами по складності. Тому світовою мовою стала та, яка є більш-менш легкою для вивчення до розуміння.

шановна Йа_ЯбЛуЧкО_XD' як що не помиляюсь то мова йде про ангійську...

порівняйте, будь ласка, граматику нашої та англійської мови і тоді ви побачите різницю. 

англійська, набагато важча для вивчення. прикладів можна наводити купу, але не буду....









...покищо.

при потребі звертайтесь, поспілкуємось...

ну я тут трошки вклинюсь і не в тему скажу свою думку про цю тему...

я непроти коли хтось із іноземців звиртається до мене на своїй мові....я пробую зрозуміти його і допомогти йому зрозуміти мене...(адже не всі можуть вивчити ВСІ мови світу)

але коли на моїй ненці Україні до мене говорить людина наприклад на російскій і потребує також говорити до неї на ЇЇ мові то я вибачаюсь......ВОНО починає викрикувати нецензурні слова і казати що ти хохол.....оце вже є неповага..... яку стерпіти вельми важко....

тим-більше, я маю деякий досвід по-спілкуванню з іноземцями, і можу сказати що молоде покоління більш зневажливо ставиться як і до інших народів так і до конкретно України.....

Взагалі, якщо людина звертається до мене російською мовою -я підтримую розмову російською, якщо українською - відповідно українською. Це роблю в першу чергу, щоб людина мене зрозуміла.

Відомо,що людина стільки разів стає людиною,скільки освоює мов.І Папа Римськиі Іоан Павло ІІ(поляк за національністю),і В.І.Ленін(єврей) володіли багатьма мовами світу,та розмовляли на державній мові тієї держави,в якій жили. 


Дивно ,та питання національної мови не піднімається в жодній країні ,в жодному африканському племені.Можливо тому,що не можемо одночасно створити "КЕНГУРУ" (пригадайте походження цього слова) .


Карл Марксділить людей, що перебувають в Україні і не знають української на три групи:туристи, окупанти і раби .У більш розвинених країнах ділять дану групу людей на 5 категорій: туристи, окупанти, раби, дітиокупантів, діти рабів. 

То ж пора визначитись,хто є ким в державі.

У повсякденному житті спілкуюся переважно російською, так уже з дитинства пішло. І думаю я російською. Та якщо трапляється нагода поговорити рідною мовою, не втрачаю можливості ( і байдуже, що може якось штучно виходить). Напевно, для мене українська мова, як ім"я яким хрестили, і яким тебе рідко називають.
А мова у нас чудова! Інколи деякі емоції, окрім як українською, виразити неможливо! Наша мова сповнена кольорами, відтінками, чуттєвістю... нею спілкується душа.